Фрідріх Горенштейн

Майбутній прозаїк та драматург народився в родині професора-економіста та партійного функціонера Наума Горенштейна, репресованого в роки сталінщини у справі Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні. Після смерті матері був безпритульним, виховувався в дитячому будинку.

Навчався в Дніпропетровському гірничому інституті, на Вищих сценарних курсах при СП та СК СРСР.

Перше оповідання опублікував 1962 року у московському журналі "Юность".

До еміграції (1980) працював гірничим інженером та інженером-будівельником у Києві та на Уралі (до 1961). Писав сценарії, зокрема, до фільмів "Сьома куля" (1972, у співавт. з А. Кончаловським), "Соляріс" (1972, у співавт., режисер А. Тарковський), "Раба кохання" (1976, у співавт. з А. Кончаловським; режисер М. Михалков), "Комедія помилок" (1978, за однойменною п'єсою Шекспіра; режисер В. Гаузнер). Взагалі за його сценаріями здійснено постановку восьми фільмів.

З 1980 року жив у Німеччині, оскільки не міг переносити політичну та етнічну дискримінацію, що панувала в СРСР.

З 1990 року твори Ф. Горенштейна друкуються в Російській Федерації: драма "Суперечки про Достоєвського", повісті "Зима 53-го року", "Останнє літо на Волзі", романи "Спокутування", "Місце", "Псалом". Основна тема творчості Ф. Горенштейна — різке неприйняття антисемітизму. Письменник роздумує про долі євреїв в Росії, християнство та юдаїзм. Він — ровесник покоління, котре називають дітьми Хрущовської "відлиги", разом з тим знаходився в опозиції до ліберально-демократичного дисидентства останніх десятиліть радянської історії.

П'єсу Горенштейна "Бердичів" переклав українською мовою Мойсей Фішбейн.

Також були здійснені екранізації за його однойменними творами: "Дім з башточкою" (2011, реж. Єва Нейман) та "Спокутування" (2011, реж. О. Прошкін).