Філіп Рот

Філіп Рот народився 19 березня 1933 року в місті Ньюарк штату Нью-Джерсі в родині єврейських іммігрантів з Галичини. Дід і баба Філіпа Рота ще розмовляли мовою їдиш. Сам Рот відвідував місцеву єврейську середню школу (Weequahic High School). Чимало персонажів його творів беруть початок від осіб, що їх Філіп зустрів там у свої шкільні роки; реакція його однокласників і знайомих, що впізнавали себе на сторінках книжок, із часом варіювала від обурення до радісного ажіотажу — із ростом популярності письменника.

У 1950–1951 роках навчався в Ратгерському університеті. 1954 року закінчив Бакнеллський університет (Пенсільванія) з дипломом бакалавра за фахом англістика. Наступного року навчався за магістерською програмою в Чиказькому університеті. У 1955–1956 роках служив у армії США.

У коло улюблених авторів Філіпа Рота входили письменники-реалісти 19 століття, особливо Генрі Джеймс та Ґюстав Флобер, видатні американські прозаїки старшого покоління Сол Беллоу, Бернард Маламуд, а також гумористи Нью-Йоркських кабаре та отелів у горах Катскілл з характерним єврейським гумором.

У 1956–1958 роках викладав літературу в Чиказькому університеті, рецензував кінофільми та телепрограми для газети "Нью Репаблік". З 1962 року викладав в університеті Айови "творче письмо" (Creative Writing). Опублікував свою першу книгу — збірку повістей та оповідань "Прощавай, Колумбе" — у 1959 році. За цей твір був удостоєний Національної книжкової премії. Перший роман Філіпа Рота "Байдужість" був опублікований 1962 року. Рот відомий також романом "Скарга Портного" (1969), що посідає 79 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік. Один з перших відомих творів письменника, цей твір, як і збірка "Прощавай, Колумбе", описує в деякому сенсі традиційний єврейський характер, його взаємодію із заборонами й обмеженнями, що їх накладає суспільство.

Розпач Портного стримить із відмови бути обмеженим табу, які, як він відчуває, принижують його і чоловіка в ньому. Гумор у персонажі Портного в тому, що для нього порушення табу виявляється так само ганебним як для чоловіка, як і дотримання. Той ще гумор.

Інший роман, що став бестселером, "Змова проти Америки", описує країну з профашистським режимом, який насадив льотчик Чарльз Ліндберг, що ніби переміг Рузвельта на виборах 1940 року. На думку ж самого письменника, до його найкращих творів належать "Театр шабату" і "Американська пастораль".

Для багатьох творів письменника характерне відверте висвітлення тем, що з точки зору суспільної моралі належать до заборонених, як-то особистого сексуального життя; агресивне висміювання родинних та суспільних заборон. Показовим фактом у цьому відношенні є те, що після виходу відверто написаної "Скарги Портного" Рот, побачивши скандальний успіх книги, запросив батьків на обід, щоб попередити їх про зосереджену навколо них увагу і про те, що "немає нічого поганого в тому, щоб кинути трубку, коли вам телефонує журналіст". З точки зору відвертості письма Рота іноді порівнюють із Апдайком.

Філіп Рот — лауреат Пулітцерівської премії (1998) та премії Франца Кафки (2001). На знак визнання літературних заслуг письменника міська влада його рідного міста Ньюарк назвали його ім'ям одну з міських площ. Він також одержав Міжнародну Премію Букера (ця нагорода викликала відмову однієї із членів комітету від виконання суддівських обов'язків через, на її думку, суперечливість кандидатури письменника), а 2012 року Рота відзначено Премією Принца Астурійського.

З 1959 по 1963 рік був одружений з Маргарет Мартінсон, яка 1968 року загинула в автокатастрофі. З 1975 року жив разом з британською акторкою Клер Блум.1990 року Рот вирішив офіційно розписатися з Блум, та шлюб протримався лише до 1994 року. Після розлучення колишня дружина написала автобіографічну книгу "Залишаючи ляльковий будинок" (’’Leaving a Doll's House: A Memoir’’), у якій критично описувала спільне життя із Ротом. Тому деякі критики схильні вбачати у " Мій чоловік — комуніст" завуальовану відповідь на цю критику.

У жовтні 2012 року Філіп Рот оголосив у інтерв'ю для французького журналу, що припиняє свою творчу кар'єру й вважає, що роман "Немезіда" (2010) залишиться його останнім твором.