Джованна Ралі

Народилася 2 січня (за іншими даними 26 березня) 1935 року у Римі, провінція Лаціо, Італія. Дебютувала у кіно в семирічному віці — у фільмах Джорджо Біанчі "La maestrina" (1942) і Вітторіо Де Сіка "Діти дивляться на нас" (1943). У 1950 році зіграла епізодичну роль у драмі Альберто Латтуада і Федеріко Фелліні "Вогні вар'єте". Продовжувала грати другорядні ролі молоденьких дівчат у фільмах Луїджі Дзампа "Панове, у вагон" (1951), Альберто Латуада "Вовк" (1953), Альдо Фабріцціо, Джанні Франкіоліні та інших. У 1955 році виконала роль Мафальди в екранізації роману Васко Пратоліні "Дівчина з Сан-Фредіано" (реж. Валеріо Дзурліні), у 1959 році Ольгу у фільмі Роберто Росселліні "Генерал делла Ровере".

Популярність до актриси прийшла в 60-ті роки, Джованна Раллі стає однією з найпопулярніших кінодів на ціле десятиліття. Серед найкращих ролей Раллі — Есперо Білі у кінодрамі Роберто Росселліні "У Римі була ніч" (1960), фільм отримав нагороду "Премія "Золоті ворота"" кінофестивалі у Сан-Франциско. Також знялася у фільмі Паоло Спінола "La fuga" (1964), фільм отримав нагороду "Премія "Срібна стрічка" у 1966 році. Найбільш помітними в ці роки стали ролі: Анна у трилері Енцо Кастеллані "Холодні очі страху" (1971), Еліде Катеначчі у стрічці Етторе Скола "Ми так любили одне одного" (1974 року, "Премія "Срібна стрічка"", (1975)). Після 1977 у Джованни Раллі була п'ятнадцятирічна перерва у кінокар'єрі. Лише на початку 80-х актриса на деякий час повернулася на великий екран у картині Луїджі Маньї "Arrivano i bersaglieri" (1980) і комедії Серджо Корбуччі "Під вечір" (1981).

З 1991 року Джованна Ралі відновила активну роботу у кіно і на телебаченні. З пізніх робіт виділяються роль Франки Малорні у фільмі Карло Ванзіна "Обід у неділю" (2003), що номінувався на "Премію "Срібна стрічка"".