Дженні Агаттер

Народилася 20 грудня 1952 року в місті Таунтон (Великобританія). Дочка армійського офіцера, вона майже все дитинство провела з сім'єю в роз'їздах, постійно змінюючи місце проживання: Німеччина, Кіпр, Сінгапур, Малайзія. В одинадцять років поступила в балетну школу Елмхерст в Кемберлі (графство Суррей). На наступний рік вона дебютувала у фільмі На сході Судану (1964, реж. Натан Джуран), після чого їй випала нагода продемонструвати свої танцювальні таланти у драмі "Балерина" (1965, реж. Норман Кемпбелл) з участю датської прими-балерини Кірстен Симон.

За цим послідували ще кілька фільмів, у тому числі і сімейна драма за романом Едіт Несбіт "Діти залізниці" (1970, реж. Лайонел Джеффріз), де Дженні зіграла старшу дочку в сім'ї несправедливо засудженої людини (раніше вона вже була зайнята в цій ролі в телевізійній версії 1967 року). Ця картина зробила юну актрису знаменитістю, і незабаром їй стало практично неможливо поєднувати заняття в театральній школі з постійними зйомками. Одним з найбільш цікавих фільмів того часу з її участю став "Обхід" (1971) режисера Ніколаса Роега - експериментальна драма, в якій у поетичній манері було показано зіткнення двох культур Австралійського континенту - міської культури білих людей і початкової, що належить аборигенам. Роль дівчинки-підлітка, яка заблукала на просторах Австралії зі своїм молодшим братом, стала перехідною у кар'єрі акторки, яка перейшла незабаром на дорослі ролі.

З початку сімдесятих вона стала активно зніматися в США. Її першою великою удачею став телевізійний фільм "Снігова гусак" (1971, реж. Патрік Гарланд), в якому вона грала разом зі своїм співвітчизником, відомим актором Річардом Харрісом. За цей фільм Эггатер була удостоєна американської телевізійної премії "Еммі" як найкраща виконавиця ролі другого плану. Знімаючись в американських фільмах, у себе на батьківщині вона впевнено робила театральну кар'єру, беручи участь у постановках Національного театру.

Піку популярності вона досягла у другій половині сімдесятих, знявшись без ліфчика разом з Майклом Йорком в науково-фантастичному фільмі "Втеча Логана" (1976, реж. Майкл Андерсон), з Дональдом Сазерлендом і Майклом Кейном у військовому трилері "Орел приземлився" (1976, реж. Джон Стерджес), з Річардом Чемберленом в історико-пригодницькому "Людина в залізній масці" (1977, реж. Майкл Ньюелл), а також у психологічному трилері "Еквус" (1977, реж. Сідней Люмет) за п'єсою Пітера Шаффера з участю Річарда Бартона і багатьох інших зірок британського кіно. За роль Джилл Мейсон в "Еквусі" вона була удостоєна премії Британської академії кіно і телебачення.

До її акторських успіхів можна також віднести роль доглядальниці Алекс в комедійному фільмі жахів Джона Лендіса"Американський перевертень у Лондоні" (1981). У вісімдесяті роки вона активно виступала на театральній сцені у складі Королівської шекспірівської трупи в Стредфорді. Тим часом її роботи в кіно ставали все більш випадковими, а ролі - менш помітними. Згодом була відома головним чином завдяки телевізійним серіалам, в тому числі популярній шпигунській драмі "Привиди" (2000). Також грала в серіалах "Красуні" (1995) і "Бремвелл" (1998).

У 2000 році вона знялася у третій за свою кар'єру екранізації "Дітей залізниці" (реж. Кетрін Моршед), на цей раз в ролі матері сімейства.