Девід Ворк Гріффіт

Девід Ворк Гріффіт народився в Крествуді, біля Ла-Гранжа (округ Олдем, штат Кентуккі) 22 січня 1875 року. Сім'я Гріффітів була валлійського походження, спочатку жила заможно, але батько Гріффіта під час громадянської війни став на бік Півдня і був полковником армії конфедератів. Після поразки Півдня сім'я Гріффітів була розорена, і їм довелося жити на платню старшої дочки Метті, вчительки за професією.

До кіно Гріффіт перепробував багато професій: він був редактором маленької газетки у своєму місті, потім в "Луїсвілльському кур'єрі", чорноробом, металургом, службовцем, бібліотекарем, ліфтером, "хлопчиком" при майданчику для гри в гольф, пожежником. У 20 років він став дрібним актором у трупах, що гастролюють по країні. Гріффіт мріяв стати письменником і тому все своє дозвілля витрачав на створення поем, оповідань і навіть п'єс. Деякі з його новел і віршів були опубліковані в популярних журналах. Його п'єса "Дурень і дівчина" два тижні йшла в Вашингтоні та Філадельфії в жовтні 1907 року.

Дебют в кіно

Навесні 1907 року Девіду Гріффіту порадили звернутися до кіностудій. Гріффіт і його дружина отримали запрошення не тільки від "Байографа", а й від "кіностудії Едісона". Так, для компанії "Едісон" Гріффіт разом з Едвіном С. Портером зняв фільм "Врятований з орлиного гнізда", де сам зіграв роль запеклого горця, що в дитинстві врятувався з пазурів хижака.

Восени того ж 1907 року Гріффіт грав головну роль у фільмі-гонитві "Снігове чудовисько". У цей час Гріффіт почав писати сценарії. Однією з його перших робіт був сценарій до мелодрами Віктор Сарду "Туга". Він запропонував її Портеру, але, отримавши відмову, передав компанії Едісона.

"Байограф" ставить фільм за сценарієм Гріффіта "Старий лихвар Ісаак". На початку червня 1908 на Саунд Біч у Нью-Джерсі Гріффіт почав зйомку свого першого фільму "Пригоди Доллі".

17 серпня 1908 Гріффіт був запрошений "Байографом" як головний режисер з окладом в 50 доларів на тиждень. Він підписав річний контракт, за яким, за звичаєм того часу, одержував відсотки з продажу поставлених ним фільмів, і почав випускати по два фільми на тиждень з участю Флоренс Лоуренс.

Розквіт

Відкриття монтажу

Монтаж в цілому існував уже в перші роки кінематографу. Монтажери просто обрізали і склеювали шматки плівки. Д. Гріффіт відкрив монтаж як творчий процес. Великі, далекі, середні плани, зйомка руху, різкі напливи — все це заслуга батька кінематографу.

Останні роки

Гріффіт зробив для "Юнайтед артист" ще один фільм, "Боротьба", який був знятий з екранів після перших же демонстрацій. Великого режисера обігнав час і те мистецтво, яке багато в чому завдяки йому утвердилося і розвинулося в Сполучених Штатах. Йому довелося дотримуватися нових віянь в кіно, комерціалізувати свій талант, підлаштуватися до Голівуду, але він був для цього пристосований куди менше, ніж, наприклад, Сесіль Блаунт Де Мілль. Йому давали великі кошти, але він не зміг використати своїх шансів. Голлівуд не пробачив йому збитків. Його безжально виганяли звідусіль.

У 1935, на завершення творчої кар'єри, Гріффіту присуджений почесний "Оскар" за "внесок у розвиток мистецтва кіно". Вважається, що він ввів в кінематограф систему культури, визначив формування всієї подальшої кіноіндустрії.

Гріффіт більше не зняв жодного фільму, і про нього забули всі до його смерті, 23 липня 1948 від крововиливу в мозок в мебльованих кімнатах голлівудського готелю "Нікербокер". До останніх днів у нього вистачало грошей на цілком забезпечене життя, але протягом п'ятнадцяти років він страждав від неможливості повернутися на студію.