Чарлі Чаплін

Чарльз Спенсер "Чарлі" Чаплін - видатний англійський і американський кінорежисер, актор, сценарист, продюсер, композитор і монтажер.

Чарлі Чаплін народився в сім'ї артистів мюзик-холу. Його батьки — Чарльз Спенсер Чаплін-старший і Ханна Чаплін (на сцені Лілі Ґерлі), були естрадними акторами. Мати виступала з піснями і танцями в різних театрах, зокрема в антрепризі відомих композиторів, авторів популярних оперет — Джільберта і Саллівена. Батько — володар приємного баритона — у середині 80-х років ХІХ ст. був дуже популярним у лондонських мюзик-холах. Йому неодноразово доводилося гастролювати в Европі, виступав він і в Нью-Йорку. Сценічна кар'єра батька закінчилася трагічно: він втратив голос, позбувся ангажементу, став пити і помер 9 травня 1901 року в лондонському госпіталі св. Хома у віці 37 років.

Ханна Чаплін незабаром після смерті чоловіка важко захворіла. У 1896 році вона втратила розум. Брати Сід і Чарлі (разом з матір'ю) опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей.

Чарлі вперше виступив на сцені у 1894 році, у віці п'яти років, коли його номер замінив номер його матері в програмі мюзик-холу. У кінці 1898 року він вступає до дитячої танцювальної групи "Вісім ланкаширських парубків" (англ. The Eight Lankashire Lads). Це так вплинуло на творчу манеру актора, що згодом критики називали фільми Чапліна "фільмами-балетами". На різдво 1900 року "Ланкаширські парубки" брали участь в пантомімі "Попелюшка". Чаплін у костюмі кішки вперше отримав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін покидає трупу "Ланкаширських парубків". 9 травня 1901 року у віці 37 років помирає батько Чапліна. Чарлі рідко відвідує школу, працює продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні, тощо, але ніде довго не затримується через юний вік.

У 1903 році він у віці 14 років отримує постійну роботу в театрі і роль посильного Біллі у п'єсі "Шерлок Голмс". У цей час Чаплін був практично безграмотним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос декілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.

Протягом декількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років Чаплін регулярно вправлявся у грі скрипці, беручи уроки у театрального диригента, і займаючись по 4-16 годин на день.

21 лютого 1908 року отримав місце актора в театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі й пантоміми для цілого ряду мюзик-холів, і незабаром стає одним з ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).

Чаплін з трупою Карно був на гастролях у США з вересня 1910 року по червень 1912 року. У 1912 році він на п'ять місяців повертається до Англії, а 2 жовтня 1912 року юнак приїжджає разом з трупою Карно в США і залишається в цій країні. Під час одного з виступів його помічає кінопродюсер Мак Сеннет. Гра Чарлі подобається Маку, і він запрошує артиста на роботу в свою студію "Кістоун Філм" (Keystone Film). 23 вересня 1913 року Чаплін укладає контракт з "Кістоун Філм" з платнею $150 в тиждень.

Спочатку Чаплін намагається імітувати досить грубий стиль сеннетовських комедій-експромтів, проте успіх йому приносить саме відхід від цього стилю. Незабаром він стає знаменитим кіноактором і починає формувати і відшліфовувати свій екранний образ. Спочатку його персонаж Чез (на знімальних "хлопавках" в робочих дублях, що збереглися, він позначався як Chas Chaplin, Авенаріус називає його "Чейс") виглядав зухвалим шахраєм і ловеласом, проте поступово в образі з'являється дедалі більше людської теплоти й ліризму, який глядач звик пов'язувати з маленьким бродягою. Поступово освоюючи найновіші аспекти кіновиробництва, Чаплін перестає задовольнятися тільки акторською роботою і вмовляє Сеннета дозволити йому самому ставити фільми. Незабаром Чаплін починає розуміти, що робота на Сеннета обмежує його творчі можливості, і йде з "Кістоун".

Заробітки Чарлі швидко ростуть: якщо в 1914 році в "Кістоун" він отримує $150 в тиждень, то вже в 1915 році в студії "Ессеней Філм" (Essanay Film) — $1250 в тиждень плюс бонус $10 000 за контракт; у 1916—1917 роках, в "М'ючуел Філм" (Mutual Film) — $10 000 в тиждень плюс $150 000 за контракт. У 1917 році Чаплін укладає зі студією "Ферст Нешнал Пікчерз" (First National Pictures) контракт на $1 млн, стаючи на ті часи найдорожчим актором в історії.

У 1921 році Чаплін здійснює подорож до Европи. У Лондоні і Парижі при його появі збираються величезні натовпи. За три перші дні в Лондоні Чаплін одержав 73000 листів. У Берліні його ніхто не знав, в післявоєнній Німеччині фільми Чапліна не показувалися. Другий візит до Европи Чаплін зробив в 1931 році — під час прем'єри фільму "Вогні великого міста". Утретє Чаплін побував в Европі в 1936 році під час показу фільму "Нові часи".

До 1922 р. Чаплін не мав власного будинку — жив в орендованих будинках, готелях, і клубі. У 1922 Чаплін побудував свій будинок в Беверлі-Гіллз. У будинку окрім 40 кімнат був кінозал і орган.

Славу Чапліну принесло німе кіно, і хоча звук з'явився у фільмах вже в 1927 році, Чарлі залишається вірним старій кінотехніці ще ціле десятиліття. Першою повністю звуковою картиною Чапліна став "Великий диктатор" — антигітлерівський фільм, знятий в 1940 році. Це був останній фільм, де використовується образ Волоцюги-Чарлі.

У 1952 році Чаплін створює фільм "Вогні рампи" — розповідь про долю творчої людини і про творчість взагалі. 17 вересня 1952 року він відправляється до Лондона на світову прем'єру "Вогнів рампи", і глава ФБР Едгар Гувер добивається від імміграційних властей заборони на зворотний в'їзд актора в країну. Чаплін поселяється в Швейцарії, в містечку Веве.

У Швейцарії Чаплін пише музику до своїх старих німих фільмів, озвучує фільм "Золота лихоманка".

У 1954 році Чапліна було нагороджено радянською Міжнародною премією Миру.

У своєму фільмі "Король в Нью-Йорку" (1957) Чаплін все ще сам грає головну роль.

У 1964 році Чаплін видає свої мемуари, які лягли в основу біографічного художнього фільму "Чаплін" (1992). Останній фільм "Графиня з Гонконгу" Чаплін ставить за своїм сценарієм в 1967 році; головні ролі у фільмі виконали Софі Лорен і Марлон Брандо.

У 1972 році Чаплін удруге отримав почесного "Оскара". Для цього він приїхав на короткий час у США — йому дали лише обмежену візу. 4 березня 1975 року Чаплін був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою II в званні лицаря-командора Ордену Британської імперії.

Чаплін був одружений чотири рази, у нього було 11 дітей. Деякі з них також пробували себе в якості акторів. Найбільшу популярність як актриса отримала Джералдіна Чаплін.

Чарлі Чапліна визнано як одного з найкращих коміків в історії світового кіно; він був тричі нагороджений премією "Оскар".

Помер режисер на Різдво Христове 1977 року в своєму будинку у Веве.