Чарлз Лотон

Чарлз Лоутон був первістком в родині Роберта Лоутона та Ельзи Кулон. Народився 1 липня 1899 року у Скарборо, що в Північному Йоркширі, в готелі Victoria Hotel, який належав його батькам. Згодом у нього з'явилися двоє молодших братів: Том та Френк. Лоутони займались готельним бізнесом, і їхні справи поступово йшли вгору, тож у 1908 році вони придбали більш вражаючий та висококласний готель Pavilion Hotel, що розташовувався через дорогу від їхнього першого закладу.

Матір Чарлза, Ельза, була ірландкою і завзятою католичкою. На її бажання, у віці 14 років Чарлз першим вирушив до державної ієзуїтської школи Stonyhurst College у Ланкаширі. Згодом до нього приєдналися і його брати. Чарлз, попри те, що його, як старшого сина, змалку готували до родинного бізнесу, все більше відчував потяг до світу вистав. Вперше він вступив на сцені у шкільному спектаклі "Особистий секретар".

Та 1915 року мати наполягла, щоб старший син почав поступово звикати до готельних справ та залишив коледж, натомість влаштувавшись на роботу до лондонського Claridge's hotel. У цьому готелі Чарлз на різних посадах пропрацював два роки. У вільний час він мав змогу відвідувати найрізноманітніші міські театри.

У 1917 році, коли йому виповнилося вісімнадцять, Лоутона було покликано до армії. В той час Великобританія у складі блоку Антанти брала участь у Першій світовій війні. Юнак отримав військове підготування у складі 87-го резервного батальйону у таборі Кеттерік в Йоркширі. Після декількох тижнів у піхоті, його було переведено в інший підрозділ. На фронт він рушив у складі батальйону 2/1. 9 серпня 1918 його військова частина прибула на узбережжя Франції. У тому ж році він постраждав від газової атаки німців, і був демобілізований 14 лютого 1919 року. Внаслідок ураження іпритом Лоутон все життя страждав від алергічних шкірних реакцій, і більш, ніж десять років часто хворів на ангіну. Лише 1930 року йому вдалося вилікувати горло.

Війна залишила важкий слід не лише на його тілі, а й на емоційному сприйнятті світу. Раніше жвавий і веселий хлопець, тепер, повернувшись додому, часто замикався в своїй кімнаті зі словами "Я нікому не потрібний". Опинившись у рідному Скарборо, Чарлз все ж таки зайняв посаду менеджера у батьківському готелі, а у вільний час займався виступами у складі місцевих аматорських театральних груп.

Його батько помер 1924-го року. Чарлз після цього повернувся до Лондона і вступив до Королівської академії драматичного мистецтва. Його вчителями стали Клод Рейнс, Еліс Гаше та Федір Коміссаржевський. Провчившись у закладі два роки, він закінчив навчання із золотою медаллю найкращого актора. Після цього він був зарахований до трупи професійного театри, і здобув певну впевненість у власних силах.

Перші роки у театрі

На сцені Чарлз Лоутон дебютував 28 квітня 1926 року. У театрі Барнс на околиці Лондона він зіграв Осипа у постановці за твором Миколи Гоголя "Ревізор". У травні місяці з цією ж роллю він виступив у одному з центральних столичних театрів Gaiety Theatre

Не зважаючи на те, що був зовсім не схожий на романтичного героя, Чарлз Лоутон причарував публіку своєю грою в класичних п'єсах Чехова "Вишневий сад" та "Три сестри". Він також зіграв головну роль у постановці за твором свого сучасника Арнольда Беннетта "Містер Проек". На репетиціях Лоутон зустрів свою майбутню дружину Ельзу Ланчестер, яка теж була задіяна в спектаклі. Серед ролей талановитого англійця того періоду варто виокремити Еркюля Пуаро ("Алібі" Агатою Крісті), Семюела Піквіка ("Містер Піквік" Чарлза Діккенса), Тоні Переллі ("На місці" Едґара Воллеса). Із роллю у постановці кримінальної новели Сесіла Форестера "Відкладена сплата" Лоутон у вересні місяці 1931 перетнув Атлантику, і вперше завітав до Сполучених Штатів. Ельза Ланчестер, яка за 2 роки до цього стала його дружиною, була поруч, а в цьому спектаклі грала роль доньки його героя. Від цього моменту почалося їхнє дев'ятнадцятирічне вояжування із Англії до Каліфорнії з невеличкими зупинками у Нью-Йорку. Це тривало аж допоки 28 квітня 1950 року подружжя не стало громадянами Америки.

Голлівуд

Імпресаріо Лоутона Гілберт Міллер влаштував 1931 року виступ актора на Бродвеї. Після того, як глядачі і критики Нью-Йорка, а згодом і Чікаго, побачили гру англійця, Чарлзові швидко запропонували контракт голлівудські шукачі талантів. Його найняла відома студія Paramount. Вже 1932 року вийшла 78-хвилинна драма "Диявол та безодня". В головних ролях знялися Таллула Бенкхед, Гарі Купер та Чарлз Лоутон. А через два місяці в Голівуді було представлено нову стрічку із участю талановитого англійця — триллер "Старий темний дім". Це вже було результатом його співпраці зі студією Universal. Всього в тому році вийшло цілих шість картин із участю Лоутона. Серед його ролей на екрані були і римський імператор Нерон, і жахливий доктор Моро, що ставив досліди з вівісекції на тихоокеанському острові.

1933-го Лоутон знявся у двох картинах. Його першою роботою став сам англійський король Генріх VIII Тюдор у фільмі "Приватне життя Генріха VIII". Другою — стрічка "Біла жінка" із видатною білявкою Керол Ломбард у якості партнерки. У першому в ролі дружин виступали Мерл Оберон, Венді Баррі, Ельза Ланчестер, Бінні Барнс та Еверлі Ґреґґ. Режисером був також англієць — Александр Корда. Фільм охоплює час перед стратою Анни Болейн і завершується одруженням Генріха на Катерині Парр. Стрічка була висунена на "Оскар" у двох номінаціях — найкращий фільм та найкраща чоловіча роль. Найкращим фільмом було визнано "Кавалькаду", та "Оскара" за найкращу чоловічу роль отримав Лоутон.