Закрити
Наверх Наверх

Микола Боярський

Микола Боярський
10 
482 голоса
Оцінити:

Дата народження: 10 грудня 1922 (zodiac стрілець)

Дата смерті: 07 жовтня 1988

Місце народження: Петроград, Росія

Досягнення: Народний артист РРФСР (1977).

Син протоієрея, "червоного батюшки" А. І. Боярського, брат актора Сергія Боярського, дядько Михайла Боярського. Учасник німецько-радянської війни. За бойові заслуги нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 2-го і 3-го ступенів, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За взяття Кенігсберга".

У 1948 р. закінчив Ленінградський театральний інститут (педагоги Н. Є. Серебряков і В. В. Меркур'єв). З 1948 по 1982 рр.. — Артист Ленінградського Театру ім. В. Ф. Коміссаржевської. Один театральний сезон 1964-65 рр.. працював у Ленінградському театрі імені Ленсовета.

Актор яскравого ексцентричного, характерного обдарування, гострої сценічної форми й тонкого психологізму, Боярський однаково легко існував як у класичній комедії: Жевакин ("Весіллі" М. В. Гоголя, режисер Р. С. Агамирзян, 1980 р., театр ім. В. Ф. Коміссаржевської), Межуєв ("Мертві душі" М. В. Гоголя, режисер А. А. Бєлінський, 1969 р.

Син протоієрея, "червоного батюшки" А. І. Боярського, брат актора Сергія Боярського, дядько Михайла Боярського. Учасник німецько-радянської війни. За бойові заслуги нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 2-го і 3-го ступенів, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За взяття Кенігсберга".

У 1948 р. закінчив Ленінградський театральний інститут (педагоги Н. Є. Серебряков і В. В. Меркур'єв). З 1948 по 1982 рр.. — Артист Ленінградського Театру ім. В. Ф. Коміссаржевської. Один театральний сезон 1964-65 рр.. працював у Ленінградському театрі імені Ленсовета.

Актор яскравого ексцентричного, характерного обдарування, гострої сценічної форми й тонкого психологізму, Боярський однаково легко існував як у класичній комедії: Жевакин ("Весіллі" М. В. Гоголя, режисер Р. С. Агамирзян, 1980 р., театр ім. В. Ф. Коміссаржевської), Межуєв ("Мертві душі" М. В. Гоголя, режисер А. А. Бєлінський, 1969 р., телеспектакль Ленінградського телебачення), так і в психологічній драмі: Дмитро Миколайович ("Тема з варіаціями" С.Альошина, режисер В.Суслов, 1980 р.) Здатність довести характерну рису персонажа до гротеску проявилася в блискучій ролі Короля у виставі В.Кожіча "Дон Сезар де Базан", 1949 р. Серед серйозних удач артиста був легкий, рухливий Антуан Мартіні у виставі "Чао!" М. А. Соважона і епізодческая роль Богдана Гака у виставі Рубена Агамирзян "Цар Федір Іоаннович" (1976 р.).

Син протоієрея, "червоного батюшки" А. І. Боярського, брат актора Сергія Боярського, дядько Михайла Боярського. Учасник німецько-радянської війни. За бойові заслуги нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 2-го і 3-го ступенів, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За взяття Кенігсберга".

У 1948 р. закінчив Ленінградський театральний інститут (педагоги Н. Є. Серебряков і В. В. Меркур'єв). З 1948 по 1982 рр.. — Артист Ленінградського Театру ім. В. Ф. Коміссаржевської. Один театральний сезон 1964-65 рр.. працював у Ленінградському театрі імені Ленсовета.

Актор яскравого ексцентричного, характерного обдарування, гострої сценічної форми й тонкого психологізму, Боярський однаково легко існував як у класичній комедії: Жевакин ("Весіллі" М. В. Гоголя, режисер Р. С. Агамирзян, 1980 р., театр ім. В. Ф. Коміссаржевської), Межуєв ("Мертві душі" М. В. Гоголя, режисер А. А. Бєлінський, 1969 р.
Читати повністю