Суспірія
Suspiria

Фільм сподобався, оскільки планую вдруге з часом переглянути. Без 100 грамів відразу й не розбереш, що до чого)) Зі ста грамами тим паче. "Не для широкої, а глибокої аудиторії".

Дозволю запропонувати просто суб’єктивні нотатки по ходу перегляду. Оригіналу від 1977…

Фільм сподобався, оскільки планую вдруге з часом переглянути. Без 100 грамів відразу й не розбереш, що до чого)) Зі ста грамами тим паче. "Не для широкої, а глибокої аудиторії".

Дозволю запропонувати просто суб’єктивні нотатки по ходу перегляду. Оригіналу від 1977 р. не бачив… Отже, хоррор, але без надміру скрімерів. Без класичної експозиції. Щось ставало зрозумілим десь на 80-83 хвилинах стрічки. Суцільний наче пазл, психоаналітика, елементи детективу, ненав’язливі відсилання до подій Другої Світової, терористичні атаки у 1970-х, релігійні заморочки, колаж абсурду, актори та акторки з геть різних країн, символи, постановка танцю, Образи, шукаєш кого тут грає Грейс Морец. Три богині, три дияволиці. Хто голосує і за яких мАтінок і кого вибирають ті матінки? Хто головна героїня? Режисер водить за ніс, не дає розслабитися, «думай, дивись уважно, відчуй себе трохи дурнем (в хорошому сенсі)», дає можливість вчепитися за значення слова Suspiria, але чи варто. Шукаєш прості ходи – тут не примітивно просто, принаймні знято і подано)) Здавалося б другорядні персонажі просто з’являлися і ти й забув про них. Бац, повертаємося до них знову і вони не другорядні. Фільм поділено на частини (акти) і ти чіпляєшся за їхні назви. Дакота Джонсон в ролі Сьюзі явно напрошується на головну героїню і міркуєш, що мабуть вона є цією Суспірією, про яку нам зараз розкажуть, вся увага на неї. Але не так все просто. Це не типовий попсовий фільм-жахів. Подивіться теж кого саме грає непередбачувана Тільда Свіндон.

За заморочки, безшаблонність і постійне вдале здивування по ходу 2,5 годинного сюжету 9 балів!

Фільм сподобався, оскільки планую вдруге з часом переглянути. Без 100 грамів відразу й не розбереш, що до чого)) Зі ста грамами тим паче. "Не для широкої, а глибокої аудиторії".

Дозволю запропонувати просто суб’єктивні нотатки по ходу перегляду. Оригіналу від 1977…

Смертельні танці
Люди збираються у групи, щоб творити злочини,
і називають це магією
Суспірія, режисер Лука Гуаданьіно
Так, є чисте арт-кіно, мистецтво заради мистецтва, і його вплив є (і був) відчутним в популярному кінематографі. Значно ця тенденція була відчутна в…

Смертельні танці
Люди збираються у групи, щоб творити злочини,
і називають це магією
Суспірія, режисер Лука Гуаданьіно
Так, є чисте арт-кіно, мистецтво заради мистецтва, і його вплив є (і був) відчутним в популярному кінематографі. Значно ця тенденція була відчутна в європейському і американському кіно 60-х-80-х, наприклад, у творчості видатного італійського режисера Даріо Ардженто, одним з найбільш видатних стрічок є «Суспірія» - фільм жахів, що був випущений в 1977 році, який вважають одним з вершин творчості митця. І ось, в 2018, режисер та продюсер Лука Гуаданьіно взявся за рімейк, без применшення, культової стрічка – зустрічайте – нова «Суспірія».
Власне, сюжет стрічки здається простим, таким, що схожий на багато інших жахастиків… З новин «за кадром» ми розуміємо, що надворі – неспокійний 1977 рік, коли діяли підпільні осередки палестинських бойовиків та відбулось захоплення літака Боїнг «Ландсхут»… Проте в берлінський школі танців ніби все спокійно, незважаючи на таємниче зникнення однієї з учениць – саме сюди приїжджає студентка з Огайо – Сьюзі Бенніон… Саме її хоче застерегти доктор Джозеф Клемперер, а свої інтриги плете таємнича Мадам Маркус…
Забудьте. Це слово є ключовою фразою у стрічці, і рекомендацією для глядача перед переглядом. Забудьте, що ви бачили в мейнстрімі сучасних стрічок жахів і зустрінетесь з надзвичайними за атмосферою арт-жахами. Так, тут дійсно передана не тільки історична атмосфера 70-х, а і довгі, розтягнуті сцени, довгі кадри, некваплива зміна планів – те, що характерно для чорно-білого кіно 60-х – хоч це колір, і більш цифровий, ніж «плівково-зернистий». Дійсно, відмінно передана епоха – костюми, атмосфера тривоги, дві Німеччини – Західний і Східний Берлін, - в контексті реального світу, і - історія давнього містичного обряду, просто божевільна за енергетикою сцена шабашу відьом…
Так, це просто відмінно. Звісно, основні претензії, які можна виставити стрічці – це той факт, що елементи сценарію не виглядають монолітними і логічними, здається, що це пазл без вирішення, навіть якщо на це розраховував режисер – доречи, в Ардженто навіть для містики «рівняння сходиться». Дійсно, краще зробити все простіше та елегантніше, ніж читати довгі пафосні промови – так само, тут автор дещо «перемудрив», що іноді викликало іронію контексту «що це було?».
Гра акторів. Дакота Джонсон втілила образ Сьюзі, спочатку наївної студентки, роль якої в повествуванні зростає – до акторської гри тут нема претензій, проте іноді сам сценарій ставить акторку перед дилемою-як передати те, що не було написано в сценарії, а в більшості уяві сценариста. Загалом, картина наповнена багатьма персонажами, Тільда Суінтон втілила аж три ролі одночасно – мадам Бланш, доктора Джозефа Клемперера, Елени Маркос, - акторському складу тут можна поаплодувати, наскільки їм важко було в рамках надзвичайно складного сценарію.
Як висновок. Нова «Суспірія» - це більшою мірою арт-кіно, стрічка естетичного, - якщо в це поняття можна вкласти і «антиестетику», - плану, для якої потрібно забути усе, до чого ви звикли в традиційному прокаті, навіть контексту арт-хаусного кіно. Стрічка для дорослого глядача, без логіки – «сучасне мистецтво» у кінематографі.
Недзельницький Андрій

Смертельні танці
Люди збираються у групи, щоб творити злочини,
і називають це магією
Суспірія, режисер Лука Гуаданьіно
Так, є чисте арт-кіно, мистецтво заради мистецтва, і його вплив є (і був) відчутним в популярному кінематографі. Значно ця тенденція була відчутна в…