Сімейне пограбування

Нескромна чарівність злочину.
Це генетика.
(Сімейне пограбування, режисер Паскаль Бурдьо)
Французська комедія… Так, це окремий жанр, в кіномистецтві він відзначається яскравістю, щирістю, рельєфністю персонажів, він вписав яскраві золоті сторінки в історію світового кінематографу. Ми любимо і старі класичні картини з Луї де Фюнесом, рідними стали стрічки з П‘єром Рішаром, в кінці 90-х обожнювали «Таксі», і ось зараз естафету перейняв режисер Паскаль Бурдьо з фільмом «Сімейне пограбування» (Mes trésors).
Сюжет фільму можна назвати класичним з багатьох причин. Це і типова історія про зустріч батька, з дітьми, яких він навіть не бачив, і втілення історії про «сіру мишку» та «вогняну пантеру», і, звичайно, про кримінальну спадковість на родинному ґрунті. Так, скромна, талановита програміст Кароль і яскрава, елегантна дрібна крадійка Каролін – дві повні протилежності: перша сором‘язливо веде флірт з колегою-програмістом Фредом, в той час як Каролін – вправно цупить гаманці на аристократичних прийомах. І так би їх шляхи не перетнулись, якби не зустріч з батьком – Патріком, якого «кинув» колега, - і отже він жадає відплати, зірвати великий куш у вигляді скрипки Страдіварі, і – мабуть – знайти спільну мову з доньками?
Отже, забігаючи наперед і не педантично розглядаючи таку дійсно веселу комедію, можна сказати – фільм вдався. Вдався він всім – а особливо щирістю і легкістю, яких так не вистачає в голлівудських комедіях, часто з екстремальним гумором. По-перше, це відмінно приготований сюжет. Бачимо, як дві різні жінки – Кароль та Каролін, проходять шлях від награного несприйняття одна одної, що є, як ми розуміємо, лише пошуком дружби - до об‘єднання у злочині, їх батька Патріка – який знає жіноче єство бажання яскравого – в вміло, крім пошуку взаєморозуміння з дочками, скажемо так – використовує їх, хоча так само щиро вгадується, що він радий новому сімейному єднанню. І все це – в круговерті яскравого і заможного гірськолижного курорту Крушавель, що блищить діамантами кольє та снігу… Можна порадіти багатству емоцій, що їх вклали актори у картину, декораційному різноманіттю, вдалій операторський роботі, і взагалі – щирому та весело-авантюрному настрою стрічки. Додам, що за словами режисера він спочатку не хотів братись за фільм – проте якість сценарію переконала його в зворотному. Гумор фільму часто торкається делікатних тем, іноді він майже наївно-дитячий, іноді це розіграш «комедії ситуацій» - проте все в цьому кіно збалансовано, без єдиного натяку на вульгарність, гармонійний і веселий...
Гра акторів, що зіграла тріо – Патрік, Кароль та Каролін – заслуговує на найкращі похвали. Це і Жан Рено, зірка світового класичного кіно – вклав все зі свого таланту в образ авантюрного та звабного чоловіка, Рем Кресі зіграла спокусливу авантюристку, а Каміль Шаму – такого собі «ботана», в якій жила генетична ниточка потягу до пригод.. Ані головні герої, ані актори другого плану ні краплі не «переграють» - за що фільм отримує додатковий плюс.
Як висновок. Фільм «Сімейне пограбування» - це відмінний і веселий фільм, що вправі може носити титул «французька комедія». Ба навіть більше – він настільки вдалий, що його залюбки можна переглянути не один раз, той фільм, що приємно візуально «згадати».
Недзельницький Андрій