Шибайголови

Фильм который уже давно вышел в мировом прокате, но который только добрался к нам. Что же, я сходил на него и хочу поделится своими впечатлениями. А начнём мы как всегда из сюжета данного фильма.

Сюжет: Действие сюжета разворачивается в 1995 году во время войны в Боснии. Пятеро американских пехотинцев из отряда «Морские котики» находятся на спецзадании, когда узнают, что на месте местного озера ранее существовало немецкое поселение. Однако жители его затопили вместе с золотыми слитками стоимостью примерно 300 миллионов долларов. «Морские котики» хотят помочь боснийцам, поэтому собираются незаконно и без поддержки кого-либо достать эти сокровища со дна для них. Таким образом, они наживают себе могущественных врагов среди «охотников за голвоами», которые хотят убить пехотинцев и завладеть золотом, и у друзей есть лишь 10 часов на выполнение этого опасного задания.

«Безбашенные» это, французско-немецкий экшен-триллер от режиссера «Пункта назначения 5» Стивена Куэйла. В качестве сосценариста и продюсера драматического боевика значится Люк Бессон, вернувшийся к жанру экшен после работы над трилогией «Заложница» и фильмом «Люси».
С самого начала фильма видно что ему не хватило продуманности сюжета, типичный фильм в котором доблестные американские военные спасают всех и пачками убивают злодеев, при этом не получая даже ранения. Фильм просто наполнен большим количеством клише и это невероятно режет глаз. Хотя сам сюжет и начало было интересное. При больших задатках, всё таки он не сможет вас чем-то удивить. Да здесь будет и танки и истребители, драки, перестрелки, но если глобально глянуть на всё это вместе, то это всервно не спасает его. Я лично шёл на фильм, потому что здесь в главных ролях Салливан Степлтон игравший в одном из моих любимых сериалов "Ответный удар". Вот он не экране смотрелся органично и за это отдельно респект создателям.
В итоге мы получаем, средничковый боевик с огромным количеством вопросов, который чисто один раз можно взглянуть, но не более и не обязательно идти в кино.

На землі та під водою
Пригоди завжди вабили людину, а тим більш коли вони ще обіцяли багатство (обов’язково - незліченне!), - тим паче. Взагалі, можна сказати що ця тема буде вічною, і не тільки в кінематографі, - єдине, що її популярність серед споживачів залежить лише від якості виконання. Черговий раунд боротьби за кишені глядачів на цій благодатній темі вирішив взяти і режисер Стівен Куейл у фільмі «Шибайголови» (Renegades) – за сценарієм Річарда Уенка та Люка Бессона.
Взагалі, скажемо що сюжет тут не головне, він є лише приводом продемонструвати канони – у відмінному візуальному «обрамленням» того, що ми любимо в бойовиках старої школи. Проте – і пару слів щодо сюжетного наповнення. Отже – в далекому 1944 німці вивозять скарби банку Франції (звісно, аж 12 тонн золота!) і ховають їх в Югославії, паралельно стративши населення селища. Потім, скарби потрапляють на дно озера, - чекаючи, коли на землю Боснії та Герцоговини знову приходить війна… Секрет озера знає чарівна офіціантка Лара (Сильвія Хукс), яка через свого коханого з загону американських «морських котиків» - і його бравих товаришів, на чолі з Меттом (Саліван Степплтон) - має на меті дістати скарби – звісно, щоб в європейських канонах, віддати їх (свою частку) на благо своєї Батьківщини. В цьому їм буде заважати військовий командувач сербів Павліч, що мріє розплатитись за викрадення взводом генерала Міліча…
Власне, важко уявити більше втілення класичних кліше «військового бойвику», аніж у «Шибайголовах» - він розпочинається драйвом погоні (згадали «Нестримні»?), трошки переходить у ліричну лінію, тут є свої герої, «дама серця», головний «негідник». Проте – тут і є своя фішка – це підводні сцени – і вони просто блискучі. Це стосується і декорацій «підводного селища», і підводні бої, і власне підводна адвентюра підйому скарбу. Можна виділити і чудові балканські краєвиди, і досить міцний, проте з традиційними мотивами, сюжет, і вмілі переходи між «нічними», «денними» та «підводними» сценами, де саме і розкрився талант оператора.
Якщо говорити про гру акторів, то вона вийшла дещо схематичною. Власне, їх талант та потенціал набагато більші, проте жанр «класичного бойовику» вимагав від них лише найменший їх поріг здібностей, так само як і діалоги виглядають нам майже знайомими, чи це гумор, чи це власне лірична, чи героїчна їх частина. Так само, «Шибайголови» були б ординарним бойовиком, якби, як не згадувалось вище, підводні зйомки.
Отже, як висновок. «Шибайголови» можна розглядати як легкий і динамічний бойовик, без якогось ані найменшого «глибокого» підтексту з елементами вміло «припасованої» ліричної лінії. Він відмінно може виглядати як фільм після важкого буднього дня, фільм, «між справами», - або як елемент відпочинку.
Недзельницький Андрій