Нова ера Z

Скринька Пандори
Фільми про зомбі можна виділити в цілу культурну кінотрадицію – зазвичай, це історії глобального рівня, хоча, іноді є рішення про локальний апокаліпсис, в якому інтригою є переростання загрози в світову епідемію. Так само різними є акценти у фільмах - від комедійних до власне тем з метою візуально шокувати глядача, або перевести тему у площину спецефектів. Що ж нам приготував драматичний трилер жахів «Нова ера Z»(«The Girl with All the Gifts») режисера Колма МакКарті за новелою британського письменника Майка Кері «Дівчина з усіма дарунками»?
Сюжет фільму обертається навколо групи дітей в бункері, - їх умови утримання нагадають умови, що підійшли би до найжахливіших злочинців – камери, повністю зафіксований корпус при переміщенні. За розвитком сюжету, нам стає відомо, що вони – продукт симбіозу нормального людського організму, та дивного грибка, що зазвичай перетворює людей на зомбі. Вони теж «потвори», що бажають живої плоті людини, а чи тварини – проте разом з тим, зберігають здатність мислити, як люди. Для доктора Керолін Колдвелл – вони лише піддослідні, для вчительки Гелен Джастіно учні цього незвичного класу – лише діти, які мають право на людяність. І ось, після трагічного випадку, одна з учениць Мелані, керівник наукового відділу і група військових вимушені зустріти небезпеку вже поза базою.
Отже. Даний фільм намагається розв‘язувати для глядача два напрями. Перший - це продемонструвати «жесть» постапокаліптичного світу: чого варті, наприклад, люди у стані напівкоматозного стану на вулицях Лондону, і разом з тим цей натвоп здатний перетворитись на традиційний зомбі-натиск, відчувши смак «живих». Другий напрям – більш тяжіє до питань наукової фантастики, і вирішення філософської проблематики можливості появи «постлюдського» суспільства і мислення – наскільки живе те, що може з‘явитись у химерний збіг обставин, таких, як біологічна катастрофа.
Основна сюжетна канва – це своєрідне роад-муві постапокаліптичним світом. Зеленувата кольорова гама фільму досить-таки важка, хоча автори вміло тримають настрій фільму, який не можна назвати легким. Так само творці вдало грають з композиційним рішенням кадру, разом з тим «за ходом стрічки» «невеличкими дозами» розкривати питання що і як сталось, не вдаючись до якогось розгорнутого вступу. І разом з тим – зважаючи на той факт, що тема зомбі розповідалась вже «тисячу і один раз» багато що здається до болю знайомим і передбачуваним. Будучи фільмом більш європейським, автори зовсім таки не заграють з глядачем – ані у візуальному плані, так і змальовуючи життя в такій площині, що іноді благі наміри і співчуття часто виявляються роковими.
Гра акторів впевнена, такі персонажі як Глен Клоуз як прагматична жінка-науковець, та Пэдди Консидайн як сержант чудово розкривають свої типажі, дуже впевнено виглядає і Сеніа Нануа у вигляді продукту щось на зразок нового витка еволюції, проте найбліьш драматичним мені здався типаж вчительки Гелен, що її зіграла Джема Артертон – що вирішує дилему між милосердям і «необхідністю».
…Взагалі, багато в чому – навіть в сюжетній проблематиці та дилемі минулого і майбутнього– картина перегукується саме з «28 тижнів потому». Сам настрій більш тяжіє до наукової фантастики, чим до зобмі-трешу або сюжетів, де вірусний апокаліпсис є лише приводом продемонструвати широкий набір спецефектів. Дуже вразливим особистостям цей фільм не дуже й таки підійде, проте до тих, хто любить полоскотати нерви на тлі досить таки змістовного підґрунтя – ця каритна буде в «самий раз»
Недзельницький Андрій