Полуничка

Кохання і пристрасть
Любовь, любовь - гласит преданье -
Союз души с душой родной -
Их соединенье, сочетанье,
И роковое их слиянье.
И... поединок роковой...
(Тючьев, Предопределение)
Історії з історії французької аристократії та дворянства дев’ятнадцятого сторіччя знайомі кожному, - зазвичай, тим, хто зачитувався ними в контексті романів та оповідань таких метрів як Мопассана, Бальзака, Золя, багатьох інших… Зазвичай, це історії пристрасті, зваблення, трагедій і радощів – у світі таємниць пристрасті і кохання, їх світлої і темної сторони – звертаючись до політичних, суспільних, економічних реалій Франції того часу. В кіно ця тематика розглянута досить широко, ось і режисер та сценарист Лу Жене звернувся до побуту і розваг тогочасної аристократії – у площині розвитку та зародження еротичної фотографії – в картині Полуничка (Curiosa)
Марі де Ередія– донька впливового чиновника Франції,манери членів її родини– зразок витонченості. За нею упадають двоє – поети та письменники П’єр Луїс та Анрі Реньє. Перший практикує ще й фотографію специфічного характеру, саме він підкорює серце дівчини, проте батьки видають її за суперника. Не змирившись з долею, жінка заводить нещасливого суперника (який разом з тим є взірцевим гультяєм по злачним місцям) як коханця, і розпочинається довга і виснажливе змагання пристрастей. Переможець тут явно не очевидний, і герої змагаються не тільки на амурному, а і на літературному і фотографічному фронті, втілюючи свої інтимні реалії чорнилами та світлом на фотопластинах.
Однозначно не можна сказати, наскільки кіно персонажі відповідають власним історичним прототипом, проте можна сказати, що автори зробили досить відверте і пристрасне еротичне кіно. Еротика тут не виклик, як в голлівудському кіно, і її тут багато, вона тут є чимось природнім, саме по собі зрозумілим, стилем життя багатої богеми. Тут нема принципів, як власне і якихось меж – нема вірності, честі, і часто - самого кохання. В абсолют поставлена чуттєва насолода, з стилем життя, що дозволений лише обраним – і хто ж вийде переможцем? Ми бачимо зародження еротичної фотографії, розвиток історій книжкового бульварного роману – з непоганим підбором декорацій, ритмічної музики, саме сучасної, близької нам. Особливу увагу слід звернути на костюми – так, це той дух епохи, витонченість, що відтіняє самі гріховні бажання.
Акторський склад вповні розкрив сценарну ідею розпещеного прошарку суспільства, того стилю життя, неприйнятний для широких верств. Те, що зруйнувало життя будь-якої простої жінки, тут є просто щоденною забавкою. Головна героїня Марі, у виконанні акторка Ноемі Мерлан, що здається нам жертвою «шлюбу з розрахунку» з Анрі, в розвитку стає втілення ідеального і чистого егоїзму, змагаючись у ньому зі своїм коханцем-фотографом П’єром, оскільки останній теж вважає жінок лише шляхом до насолоди… Інші образи розкриті теж досить добре, проте їм важко змагатись з саме центральними персонажами…
Як висновок. Поприт те, що «Полуничка» не змагається за право стати класичним чи культовим фільмом, сама стрічка розкриває еволюцію характерів – в досить специфічному прошарку заможної богеми. Власне, сама природність персонажів, притаманна європейському кіно, є основним плюсом – а розкрити їх допомагають відверті еротичні сцени.
Недзельницький Андрій