Ідеаль

Кохати чи «любить по-русски»
Індустрія моди вабила не тільки жінок, а і чоловікам - своїм блиском і чарівністю, багато хто, як метелик згоряв у її вогні, і лише одиниці досягали успіху - а чи моделі, а чоловіки - майстри-модел’єри, фотографи, або просто – майстри інтриг. Так само світ fashion-бізнесу завжди приваблював кінематографістів, подарувавши ряд перлин у скарбницю класики,- таких, наприклад, як «Funny Face» (Забавная мордашка) Стенлі Донена, «Диявол носить Прада», - і багато-багато інших. І вже сама історія, колорит Франції дарував і дарує митцям натхнення створювати не тільки взірцеві шедеври моди, так і творити художні картини, присвячені її світу – як ось наприклад стрічка «Ідеаль» («L'Idéal») за книгою письменника Фредерика Бегбедера «Au secours pardon»(як продовження роману «99 франков»), що в даному випадку виступив і як режисер – і який був презентований компанією «Своє Кіно» 19 квітня в київському кінотеатрі «СінемаСті»
Отже, сюжет фільму розповідає історію «мисливця за обличчями» Октава Паранго – косметична агенція L'Idéal доручає йому стати «скаутом» в Росії. Взагалі, тут наш герой «пускається берега» - за два роки він видає агентству лише декількох моделі, натомість, його життя нагадує суцільну вечірку – він гуляє з олігархами, вдома його зустрічають чарівні дівчата… Проте за все в житті потрібно платити – і після скандалу, що спіткало агентство, йому доручають знайти модель-янгола, одночасне втілення краси і цноти, якого годі шукати в модельних агентствах. Ба більше, щоб геній відбору, який з першого погляду, може майже арифметично прорахувати наступне «обличчя» і «фігуру», не впав у своє «вічне свято», з ним посилають стервозну Валентин Уінфред – щоб проконтролювати та підкорити норов гульвіси-генія. І ніхто не міг навіть уявити, як змінить ця поїздка життя героїв картини…
Взагалі, даний фільм можна назвати таким сучасним розрізом індустрії моди – на ринку «fashion» продається загалом «бренд», а не конкретно загальна якість товару - такий собі набір стереотипів про «ідеал», ба більше – обличчя на коробці, в епоху, коли успіх бренду коливається згідно настроїв соцмереж. Фільм про індустрію, в якій обіг лідируючих фірм співставний з бюджетом невеличкої країни «третього світу». Проте, «вхідний квиткок» тут є не тільки питанням професіоналізму – тут панують інтриги, чітка і беззастережна ієрархія, тут нема місця дискусіям з більш впливовими гравцями, де відданість демонструється відмовою від елементарних форм гідності. Власне, поряд з шаблонними образами і картинами нечуваних розкошів пост-радянської олігархії, тут мабуть як ніколи в комедійному кіно зроблений акцент на соціальній тематиці в Росії, (що в принципі залишилось актуальним для всіх країн колишнього СРСР), яка стала раєм для крихітного прошарку суспільства, а інші лише намагаються виживати. Всім цим користаються торговці живим товаром – а чи елітного прошарку, як моделей агентств вищого рівня, а в більшості – гравці ринку ескорт-послуг. В стрічці, з достатньо високим темпом повествуваня і цільним, хоча дещо уривчасто-поспішним, сценарієм, серйозні речі більш завуальовані за маску влучного сатиричного гумору, поряд з експлуатуванням теми «російської екзотики».. Операторська робота і музичний супровід передають настрій фільму,
Гра акторів цілком відповідає типажам, досить характерним для такого роду сюжету, як ось наприклад, герой Гаспара Пруста у ролі Октава Паранго – цинічного професіонала, улюбленця долі, для якого, здається, цикл не досить позитивних обставин, як ми побачимо, дають йому другий шанс; або наприклад Валентин Уінфред – Одрі Флер розкрила образ цинічної «жінки з вершин моди». Звісно, стрічка порадує глядача армією красунь, проте найбільш цікаві з акторів «другого плану» це власне - виконавець олігарха Олександра – Олексій Гуськов і виконавиця ролі юної Лєни – румунська акторка Анамарія Вортоломей.
Отже, якщо зробити певний підсумок. Фільм можна назвати вдалою замальовкою на тематику «великої моди» і «загадкової російської душі», проте на епічне полотно він не претендує. Можливо, це є плюсом оскільки за стандартний півторагодинний хронометраж, автори змогли передати загальний задум «блиску та жебрацтва» модного бізнесу, дають глядачу гарно провести час, і знову зрозуміти, що «не все золото, що блищить».
Недзельницький Андрій