Країна, рік:Білорусь, Німеччина, США, Росія, 2018
Режисер:Дарина Жук
Сценарист:Дарина Жук , Хельга Ландауер
Продюсер:Біргіт Гоернбок
Актори:Аліна Насібулліна, Іван Мулін Степан , Юрій Борисов, Світлана Анікей, Ілья Капанець ... Аліна Насібулліна, Іван Мулін Степан , Юрій Борисов, Світлана Анікей, Ілья Капанець, Людмила Разумова, Наталія Онищенко, В'ячеслав Шкалідо
Прем'єра в Україні:08.11.2018
Світова прем'єра:01.07.2018
Тривалість:1 год. 33 хв.
Рейтинг очікування:100% (1 голос)
Молода і талановита діджейка Веля мріє будь-якою ціною виїхати з Білорусі до США. В анкеті Веля вказує вигаданий номер, який належить провінційній родині з містечка Кришталевий. Доленосний дзвінок може змінити все її життя.
Цікаві факти про фільм "Кришталь":
- Фільм став повнометражним дебютом режисера Дарини Жук.
- Це перша за 22 роки кінострічка, що претендує на "Оскар" від Білорусі.
- Кіноробота "Кришталь" була представлена у рамках міжнародних фестивалів в Нью-Йорку (США), Котбусі (Німеччина) і Таліні (Естонія).
Відгуки про фільм Кришталь 2
Відгуки
-
NS
Nastya Shafranova 03.11.2018 19:52
Кстати, получил гран-при на одесском кинофестивале.
Відповісти -
NS
Nastya Shafranova 03.11.2018 19:50
Фильм визуально очень красивый + история, в которую я могу поверить и представить. Будет интересно тем, кто любит эстетику 90-х.
Відповісти
Дивіться також
Муфаса: Король Лев | 91% | 33 |
4 дні після Різдва | 67% | 9 |
Давній демон: Останній подих | 50% | 2 |
Народ vs Космо | 0% | 0 |
Різдво на Алясці | 0% | 0 |
AN
Andrey Nedzelnitsky 03.11.2018 22:53
Кришталь ілюзії
90-ті роки на пострадянському просторі були дійсно справжнім «полем чудес». Це був час, коли люди, що звикли до певної радянського типу стабільності, фактично, опинились наодинці як з численними проблемами, головним чином, економічного плану, так і з відчуттям шансу змінити життя на краще – хоча виграш дістався лише невеликому прошарку як авантюристів, так і професіоналів. Стрічка білоруської режисерки Дарії Жук «Кришталь», що у липні 2018 роки фільм отримав Гран-Прі «Золотий Дюк» на Одеському міжнародному кінофестивалі, численні запрошення на міжнародні кінофоруми, і намагався у дзеркалі долі молодої дівчини відобразити усі протиріччя того періоду.
Отже, молода дівчина Веля працює діджейкою в нічному клубі, проте основна її мрія – отримати візу в США. З туристичної у її фантазіях ця поїздка повинна перетворитись на постійний виїзд, і мрія про «західний рай» стає її ідеєю-фікс. Власне, особливих зіркових якостей дівчина не має, живе в більшості за рахунок своєї матері, навіть її товариш і коханець, що полюбляє «ширятись» легкими наркотиками, мріє про своє шоу тут, у Мінську. І ось, заповнивши анкету, стає очевидним, що номер телефона належить якійсь квартирі в містечку Хрустальному, де живе незнайома родина, а саме туди повинні зателефонувати з консульства для «підтвердження», що Веля – успішний менеджер заводу з обробки кришталя…. Проте, бажання потрапити в «західний рай» настільки сильна, що дівчина їде в далеке незнайоме містечко, стає частиною чужої родини на декілька днів, де хлопець Степан ось має одружитись…
…«Кришталь» - це самі 90-ті. Дискотеки, на фоні старих радянськіх символів, нічний клуб, заставлений бюстами Леніна, численні ринки, де люди продавали старий мотлох і продукцію підприємств, якою платили зарплатню. Це зіткнення бажання «якого завгодно нового», тільки нового -а чи це політичні рухи, демонстрацію якого епізодично вносять у фінал, і старого, консервативного як родина у Хрустальному, що мріє так само жити і працювати, або в образі матері героїні, працівниці музею Великої Вітчизняної. Найдивніше, що компромісом тут виступає бойфренд героїні Алік (Юрій Борисов) – хлопець, що з ентузіазмом діджеїть, проте не проти спробувати себе і в ролі музейного працівника, і разом трошки залицятись до матері Велі… Так, автори відмінно попрацювали і з декораціями, модою на «шмоття», імпортну косметику, касети,… і вміло передали крах старого світу, і нового, що ще не народився…той випадок, коли гіпотетичному неуспіху героїні у відкритому кінці можна порадіти.
Гра акторів – на рівні, стрічка не виглядає награною, сюжет – логічний і стрункий. Власне, тут можна відмітити чудову роботу як виконавці головної ролі Аліни Насібулліни, так і акторів другого плану. Загалом, тут нема нарочитої театральності, що часто характерна для сучасного українського кіно, проте є безпосередність і щирість розгубленості людей на зламі епох.
Що можна сказати. Цей фільм можна рекомендувати історикам 90-х, які бажають відчути їх у нових художніх творах, людям, що мріють поностальгувати, і широкому колу глядачів, побачити історію, частиною якої більшість з них була їх власною…
Недзельницький Андрій
Рецензія була корисною?