Голем Лаймхаузу

Театр вбивства.
Вікторіанська епоха для зовнішнього, сучасного спостерігача запам‘яталась небувалим підйомом промислового виробництва, пишнотами англійської аристократії, проте насправді була справжньою боротьбою за виживання більшості для тих, на чиї плечі ліг тягар цих історичних змін – нетрі Лондону, для яких були характерні бідність та породжена нею розпуста, лавина злочинів, і жорстокість самої каральної машини. Одну з цих граней, звісно, у завуальованій манері і розглянув режисер Хуан Карлос Медина у своєму фільмі «Голем» («Лаймхаус Голем», англ. The Limehouse Golem).
Отже, десь в нетрях Лондону стається жахливе вбивство родини – а за розслідування береться інспектор Джон Кілдер (Билл Найі). Йому доводиться і розслідувати одночасно отруєння театрального продюсера Джона Крі, в якому підозрюють його дружину Елізабет, роль якої зіграла акторка Олівія Кук. Інспектор знаходить зв‘язок між книгою в бібліотеці та почерком на стіні дому… І йому прийдеться пройти весь шлях, подолавши забобони містян, поринути в театральну тусовку, а серед його підозрюваних буде навіть сам Карл Маркс…
…«Голем» можна назвати таким собі екскурсом у вікторіанську епоху, в формі детективного роману, що разом так чи інакше розкриває анатомію тодішнього Лондону. Інспектор «співставляє» злочин з підозрюваними, він уявляє, як це би зробив кожен, і вкцнці-кінців коло замикається... Фактично, міф про потвору і раціональний підхід головного герою є символічним театральним актом між закінченням епохи забобон і наукової методи криміналістики – як ось, аналіз почерку. Гра-«розслідуванн» в брудному районі переходить у гру на театральних підмостках, між якими часто стирається грань - і разом вони характеризують драматичну гру долі. Власне, це досягається через відточену гру акторів – і – декорації, що характеризують дану епоху.
Отже, даний фільм, наприклад, у введені конкретних історичних персонажів дає нам нотку гротеску, проте разом з тим, дає нам основні точки зламу старої епохи – та приходу нової, оберт машини історії, що зламала долі і жертв, і винуватця злочину… Сам даний фільм все-таки можна вважати масовим кіно, сцени в якому тяжіють більше до трилера, аніж до фільму жахів.
Недзельницькй Андрій