Дядя Ваня

Вічно нова класика
Мы увидим все небо в алмазах
А. П. Чехов, Дядя Ваня
Так, зазвичай для кожного з нас кінотеатр – це місце, де ми дивимось кіно. Проте засоби і технічні можливості цього магічного місця, дають нам змогу насолодитись світом інших видів візуальних мистецтв – класичним театром або мюзиклом – у вигляді формату «театр в кіно». Саме останній, в рамках напряму «Альтернативний контент» пропонує глядачам мережа кінотеатрів СінемаСіті – самі цікаві, самі вишукані твори світової культури. Одна з них – це поставлена під час карантину, спеціально для такого формату, британська адаптація п’єси класика російського письменника і драматурга А. П. Чехова «Дядя Ваня», здійснена режисером Іен Ріксон та сценаристом Конором МакФерсоном.
Загалом, сам твір сам по собі настільки багатий на зміст, багатогранний, що його вершини намагались і намагаються осягнути найкращі театри і режисери світу. В даному випадку, британський Театр Гарольда Пінтера блискуче зміг осягнути високу планку поставлену автором п’єси, а нижче торкнемось основних особливостей постановки.
Загалом, повертатись до змісту п’єси нема особливого сенсу. До маєтку, що їм керують Іван Петрович Войницький (дядя Ваня) і його племінниця Соня, приїжджає професор Серебряков, батько Соні, і його молода дружина – Олена Андріївна. Саме їх візит провокує і розбурхує протиріччя, учасником яких стають як і мешканці маєтку, так і його гість – лікар Астров. Саме так і відбувається драма, в якій віддзеркалюються як споконвічні протиріччя людської натури, так і тодішньої Російської Імперії…
Загалом, так, слід віддати данину чудовій грі акторів – Тобі Джонса в ролі Дяді Вані, Річарда Армітеджа – в образі лікаря Астрова, проникливий образ Соні, цікаву постать Олени Андріївни у виконанні акторки Розалінди Елезар… Чудовий підбір декорацій епохи кінця ХІХ сторіччя, аж до дорожніх чеків російською мовою – хоч сам текст є англійським відповідником оригіналу – а сама постановка продубльована українськими субтитрами. Власне, хоча звісно атмосфера театру є сама по собі неповторною, саме варіант «театру у кіно» дозволяє передати акторську гру крупним планом, акценти на декорації та костюмах, саме використати плюси, що їх може надати технології театру і ТБ. Як приклад, можна навести кінофільм «Дядя Ваня» Андрія Михалкова-Кончаловский, хоча ще раз – дана постановка британського театру не містить будь-яких спрощень і «урізань» тексту, винесення дійства поза межі театральної сцени.
Як висновок. Так, це був чудовий вечір, постановку яку запам’ятаю на все життя – настільки високий рівень уваги до дрібниць і рівня твору. Власне, для проекту «Альтернативний контент» відбираються найкращі твори, вони є прикладом «примирення», а краще взаєморозвитку – величного світу театру, що взяв на озброєння набутки технологій ТБ і кіно.
Недзельницький Андрій