Доньки-матері

Комедія «цікавих положень»
«Французька комедія» - це поняття стало не тільки назвою карїни-кіновиробника, а і загальною назвою, стандартом, який втілює в себе багатогранність гострого гумору, м’якої іронії, в кожній своїй епосі воно демонструє як і вірність класиці, так і відображає сучасні тенденції розвитку суспільства. А зараз розглянемо смачну кіно страву з Франції – фільм жінки-режисера НоемиСальо, яка одночасно виступила сценаристом та продюсером –«Дочки-матері».
Отже, сюжет переповідає історію старанної господині, що сама тягне на собі господарство у невеличкий паризький квартирі, працюючи ведучим «дирижером запахів» у компанії з виробництва побутових виробів (типу прального порошку або дезодорантів). Власне, їй вдвічі важко, бо на її плечах лежать і мати -Мадо, яка веде досить таки легковажний спосіб життя, і хлопець, який днями працює над дисертацією. Аж ось наша героїня Авріль запрошує на вечерю і батьків нареченого, і заради «пристойності» і власного батька, відомого дирижера Марка – щоб повідомити, що вона вагітна. Власне, це запускає цикл подій в яких і її мати теж опиняється в «цікавому положенні». І тепер героїв очікує ціле сплетіння різноманітних веселих, а частіше – трагікомінчих ситуацій, приємних радощів, розчарувань, - якими вони повинні або насолодитись, або і повинні розв‘язати….
Стилістка фільму, незважаючи на деяку делікатність теми – легка і невимушена, автори не намагаються епатувати глядача, хоч можна відмітити, що деякі речі здаються дещо награними. Можна сказати, що сама автор фільму одночасно намагалась як приділити увагу соціальним проблемам, так само зразу ж обходячи їх, хоча звісно в даній стрічці це було і не головне. Головними тут виступили саме тонкий і легкий французький гумор, саме загострені почуття двох жінок. І, звичайно, що за кіно з Франції без кохання – яке тут приймає форму єдності замкнутого кола надії і ніжності «жінка – чоловік - дитина». Візуальний і музичний супровід – як нестерпна легкість буття – без зайвих вишуканих прийомів, це стосується і операторської роботи, проте такого рівня, що вповні розкриває сценарний задум авторки.
Гра акторів також повністю розкриває сценарний задум, особливо в зв‘язці «мати - дочка»: той факт, що дочка Авріль, у виконані акторки Каміль Котін, вимушена вирішувати основні побутові проблеми, а її мати, Мадо, що її блискуче зіграла Жульєт Бінош, веде досить просте і майже молодіжне життя, майже «зрівнює» їх у віці, після чого і лікарі, і просто їх зустрічні на життєвому шляху часто вважають парочку за сестер… Досить цікаво вийшла роль і у Ламберта Уільсона, в ролі майбутнього батька і дідуся одночасно – його герой, Марк, лише після майже стількох років усвідомлює цінність і радість батьківства, так само і його бувша майбутня дружина - материства. Якщо казати про інших героїв фільму – то вони в дечому також або іронічні персонажі, наприклад, як продавчині вуличної крамниці, або сатиричні постаті – особливо в контексті героїв, що втілюють систему охорони здоров’я.
Як висновок. «Дочки-матері» - це напрочуд легка комедія, що разом з тим іноді змушує глядача «затамувати подих», фільм який в дечому іншому ключі розкриває «конфлікт поколінь» в «жіночій» площині через саме жіночий погляд. Мабуть, це і кіно, яке в усіх гранях показує неймовірні труднощі перед відповідальним кроком поняття «завести дитину» - і – ні з чим незрівнянну радість материнства і батьківства.
Недзельницкий Андрій