Інфоголік

Смішний вірус «інфогілізму»
«Хто володіє інформацією, той володіє світом»
(Н. Ротшильд)
Життя сучасної людини – це майже життя в матриці Інтернету, телебачення, радіо, а також – у візуальному оточенні рекламних банерів, об‘яв, вивісок… Загалом, часто людина живе як інформацією, як роботою, так і заради неї, навіть поза її ділового контексту, – і цей факт не міг пройти повз увагу письменників та кіносценаристів. Мабуть, один з найперших екскурсів в питання екстремальної змички людини і оточуючого світу ЗМІ у фантастичному ключі описав чудовий італійський письменник Джанні Родарі в дитячому (і все-таки далеко не-дитячому) романі «Джип в телевізорі» ще у далекому 1962 році, потім питання змички медіа і людського персонажу неодноразово зустрічалось в кіно – від комедій, драм, до навіть фільмів жахів (всілякі «дзвінки», «прокляття» та «сайти смерті»). І недивно, що українські кіномитці, а ними виступили творці «Шоу МамаХохотала», і власне режисери Валентин Шпаков та Владислав Климчук звернулись до теми інформації в нашому житті.
Отже, сюжет стрічки обертається навколо захопленого як роботою аналітика в компанії, що виводить на ринки молоді старт-апи, так і власне, що супроводжує його в цій роботі – знанням медіа – менеджера Максима. Він може прорахувати зв‘язок найменшої події до впливу її на глобальну зміну ринку, проте поряд з цим не помічає намагання своєї дружини Маші донести той факт, що вона вагітна. Власне «найкраща половинка» і насилає на нього прокляття «інфоголізму» - тепер кожна почута новина так чи інакше щось змінить в житті. Так, спочатку це заважає, проте незабаром молодий чоловік знаходить можливість через свого друга Сеню читати «правильні» новини. І через деякий проміжок часу це дає змогу правильно підлаштовуватись під обставини, проте основний вибір, виправити помилки і знову знайти прихильність коханої – він повинен зробити сам, власними силами і боротьбою.
Основне, чим приваблює комедія – по перше, авторам не потрібно було створювати для своїх героїв якихось неприродних для акторів образів – актори весело втілюють в деякій мірі розширену виставу у форматі кіно. Проте думаю, що слід відзначити для даної картини –тепло і любов до глядача… Такої самої «теплої» тональності витримана і картинка фільму – і разом з операторською майстерністю , тут слід зазначити на тому факті, що сюжет вийшов досить таки міцним, і особливо що приваблює глядача – це власне та знайома обстановка Києва, доречи, автори об‘єктивно змалювали його як місто, де гармонійно переплітаються і російська, і українська, мови. Додає своєї родзинки і гротеск присутності персонажів типу Павла Зіброва – «знахаря» і «таксиста» - в одній особі, та ряд «повністю тетаральних» сцен. З певних недоліків можна зазначити деяку наївність сюжету та діалогів – проте, це думаю можна і вибачити.
Гра акторів. Як вже згадував вище, вона саме «природня», як і для формату шоу, так і для сприйняття. Звісно, це не лише фільм головних акторів, і «персонажі другого плану» тут виклались як тільки могли. Проте звісно увагу слід загострити на головних персонажах: на Максі - Євгені Яновичі, що демонструє персонажа, який виростає зі свого «інфоголізму», його дружині – Маші – акторці Олені Борозинець – жінки, що хоче вибрати чоловіка з лабет «інфозалежності», та Сєні - Олег Маслюк – ідеалістичного винахідника, якому доля, талант і добре серце приносить удачу.
Як висновок. Комедія «Інфоголік» - легкий за настроєм, дещо комедійно-наївний фільм, який навряд буде певним стандартом в історії кінематографу, проте який чудовим набором жартів та щирою грою акторів, обов‘язково дасть задоволення глядачу – як і під час перегляду, так і при подальшому обговоренні.
Недзельницький Андрій

Новые герои , новые лица, вот что хочется сказать, после посещения премьеры новой украинской комедии «Инфоголик». И главное, то что лица удачно новые. Ведь украинский кинематограф всегда полон сюрпризов и поход на новый фильм «нашего» производства – это всегда лотерея.
Фильм «Инфоголик» – это первый фильм юмористической студии «Мамахохотала». За основу сюжета взята насущная проблема - это полное «залипание» в телефоне и в новостях. Скажем так полная информационно-новостная зависимость. Наш герой был точно таким же. С телефоном не расставался ни на минуту. Постоянно покупал газеты и слушал новости. Он должен был быть в курсе любой новости, которая происходит в мире. Т.к честно и искренне считал, что это самое важное в жизни и без этого он просто никто. Да и жизнь потеряет смысл. Он поглощал новости, как «шоколадные батончики».
Одна за другой, и так, без остановки, новости, новости, постоянно новости. Не имеет значения, откуда - из телефона, телевизора, в газете, на радио. И постоянно находясь в такой информационной атаке, наш герой, перестал замечать, что происходит вокруг. Какие важные вещи проходят мимо. Его жена просто не могла прорваться к нему. И сообщить ему самую важную новость, что он скоро станет папой. Но все глухо. Такие новости не пробивались в его сознание.
Пока вдруг, его информационная зависимость не сыграла с ним злую шутку. Скажем так, его зависимость обернулась против него. Все новости, который он читал или слушал, неожиданным образом начинали сбываться в его жизни. И хорошие, и плохие – просто все! И тут только до него начало доходить, что новости – это зло, которое очень тяжело контролировать. Любая информация, как яд, который постепенно, но уверенно разрушает мозг. Но что же он будет делать? Как справится? Сможет ли противостоять новостной атаке, которая просто дурманом овеяло все вокруг? И узнает ли, он, наконец, самую важную новость своей жизни? Это и есть основная интрига фильма, которую вам предстоит разгадать, посетив ближайшую премьеру фильма "Инфоголик" в вашем городе.
Несмотря на то, что актеры, еще малоизвестные, справились со своей ролью они на все 100%. Кино получилось веселым, которое с удовольствием смотришь, просто на одном дыхании.
Всем приятного комедийного просмотра!

Значно краще, аніж можна було очікувати.

Це не фільм про залежних від девайсів, а відповідно від клацань в планшетах/смартфонах то лайків у фейсбуці, то переходу на інший рівень у аплікаційній грі у мобілці, то беззмістовного чату з десятком «друзів». І це не сучасні «Пригоди Шуріка-2017», який геть нічого не бачить навколо, бо прилип до конспекту лекцій (смартфону). Фільм про сучасну ділову людину, яка вважає корисним бути у курсі всіх новин, що обліплюють нас зі всіх джерел сотнями повідомлень на день. Щодня.

Український березневий прокат має бути задоволений тим, що надійшла власне вітчизняна комедійна стрічка. От назвіть крім «Слуги народу-2» веселу українську стрічку. Ще й у прокаті. Тож бо й воно. Дистриб’ютор (MMD) може й завищив свої очікування з бокс-офісу, але провалу вряд чи можна очікувати. Нижче "Махача вчителів" просто не може бути. Вболівати за касові збори хочеться хоча б з огляду на те, що стрічка в кишеню держбюджету не заглядала. Творці зуміли в непростих економічних умовах втиснутися в рамки бюджету телеканалу (НЛО-ТБ), за що честь і хвала не лише їм, а й учасникам, дійовим особам картини. Серед останніх ряд професіональних акторів, знаних допитливому глядачеві. Непрофесійні серед них не стушувалися, не знітилися, що неодноразово відмічалося в післяперм’єрних кулуарах. Виконавцю головної ролі інвест-менеджера Євгену Яновичу («Мамахохотала») варто тримати на увазі можливу акторську кінокар’єру. Хлопець із поставленим завданням дав собі раду, як і його колега Олег Маслюк (грає кумедного а-ля Кулібіна 2010-х). Об’єктивно малувато за сценарієм екранного часу в дружини головного героя (Олена Борозенець) аби дати оцінку. Чогось аматорського не помічено.

На фоні ряду не надто оригінальних комедій широкого прокату останнього часу з іншої півкулі нашої планети, з примітивними соромітницькими ґеґами, «Інфоголік» вирізняється якісно. Зокрема пропрацьованими діалогами, репліками. Типове питання «То що ж намагався загалом сказати режисер?» (їх тут аж двоє!) виникати не повинно. Все там чітко сказано. Просто підіть, подивіться, проведіть гарно час. Заодно квитком підтримайте рідних вдалих ентузіастів.