Депортація 44-46

Історія з історії
Так, історія України багата на славетні та трагічні події. Затиснута між могутніми цивілізаційними напрямами, її географічне положення в перших роках після проголошення Незалежності, в підручниках з географії характеризувалось як «унікальне та вигідне». Зараз, це звучить скоріше сумною іронією, проте історія не стоїть на місці, а щоб йти далі – потрібно згадувати уроки історії. Один з них – історія примусового «обміну населенням» між Польщею (Польською Народною Республікою) і Україною (Українська Радянська Соціалістична Республікою) в 1944-46 році, - яку оповіли творці стрічки «Депортація 44-46» на чолі з Олесею Моргунець-Ісаєнко. Заразом хочу подякувати київському кінотеатру «Жовтень», за теплий прийом і можливість ознайомитись зі стрічкою, кіноцентру, що крім прокату українських фільмів, робить можливість глядачам зустрітись з їх творцями на творчих зустрічах.
Стилістично стрічка побудовано у вигляді диспуту представниці КДБ та переселенки –однієї з понад 480 тисяч українців із територій, які розташовані в сучасній південно-східній Польщі: Холмщина, Надсяння, Підляшшя та Лемківщина. Власне, це ненав‘язливе обрамлення, звісно, більше символічне щоб глядач трошки відходив від «сухих» фактів, так само використані і «художні» вставки, - для того, щоб глядач відчув дух трагедії.
Можна відзначити багатий фактаж стрічки, у плані документів та кінохроніки, звісно, з сучасного історичного погляду. Автори «виносять за скобки» події на Волині-1943, де жертвами конфлікту було передусім польське населення, конфлікт, який зачепив не тільки власне збройну боротьбу, а і конфлікт, що точився на усіх щаблях соціального рівня. Було б логічно розвинути повествування в контекст історії Операція «Вісла» - проте автори вирішили йти спрощеним форматом. Так, невблаганні міжнародні домовленості, необхідність створити сильний блок «соціалістичних країн» знову зробили жертвами українців, хоча мабуть вперше, хоч і в складі УРСР, хоч і частково (Микита Хрущов намагався зробити акцент на поверненні Холмщини в склад Радянської України), проте фактично Захід і Схід України були об‘єднані.
Власне, як висновок. Мабуть, знову той випадок в практиці, коли українське документальне історичне кіно набагато сильніше за українське художнє історичне кіно, оскільки так чи інакше як тільки можливо звертається до реального малюнку трагічних подій. Проте лише у владі глядача розглядати цю історію як привід для здійснення «історичної помсти» або - як урок на майбутнє…
Недзельницький Андрій