F 63.9 Хвороба кохання

ХВОРОБА КОХАННЯ ПРОТИ ВІРУСУ СОВКА

Вона – фахівець з інтимних хвороб, він – підкорювач космічних просторів. Вона – ультрасучасна жінка, для якої немає умовностей і табу. Він – сентиментальний екземпляр, який цитує Гумільова і запрошує на побачення у планетарій. І саме ці двоє потрапляють у вир секретних медично-космічних експериментів, якими керує незрима рука партійного боса... В український прокат виходить вітчизняна комедія про цілющу силу любові й суперництво між сходом та заходом «за перший секс у космосі».

Сюжет. Вочевидь, автори намагались зняти фільм «на будь-яку погоду» – комедію у французькому стилі, де за легкою і навіть пікантною лав-сторі заховані всілякі «серйозності». У непретензійній любовній історії головні герої із цілковитих антиподів перетворюються на споріднені натури. Звісно, в процесі цієї метаморфози не бракує комічних ситуацій і непорозумінь. На головну жіночу роль режисери запросили французьку актрису Ніну Сол. Кажуть, потрібен був саме такий, «французький» тип жінки – незалежної, самодостатньої і суперсучасної, яка з легкістю вимовлятиме слово «сифіліс». А космонавта на прізвище Чайка зіграв актор Національного драматичного театру імені І. Франка, а також улюбленець жіночої телеаудиторії Олексій Зубков.
Друга лінія фільму – науковий експеримент, у ході якого головна героїня під керівництвом ексцентричної професорки-венеролога робить ціле відкриття: така хвороба, як «кохання», виробляє у «хворих» імунітет від інших захворювань, зокрема, й тих, які в народі іронічно називають хворобами кохання. Звісно, це вам не доктор Хаус із його медичними ребусами... Радше – сюжетне втілення сентенції про цілющу дію кохання, яка й дала назву стрічці. Між іншим, для чистоти формулювань автори не полінувались зазирнути до медичного класифікатора та виписати точний медичний шифр цієї недуги – F 63.9.
Третій і найцікавіший рівень розуміння фільму – шарж на совок у різноманітних його проявах – від абсурдного суперництва за освоєння космосу до подвійної моралі, яка залишається у школі, побуті й громадській думці. Так, саме шарж, – адже через збільшувальне скло гумору автори пропускають найочевидніші рецидиви радянського виховання. Перш за все, у ставленні до інтимної сфери. У СРСР, як відомо, офіційно сексу не було, а неофіційно саме в такий спосіб вирішувалося більшість питань просування по кар'єрній драбині. Подвійні стандарти животіють і в пострадянському суспільстві: мовляв, жінка венеролог – це щось на межі пристойності, а космонавтка-комсомолка, яка з допомогою не завжди безпечних інтимних зв'язків упевнено прокладає дорогу в космос – це майже в порядку речей. Ще одна риса радянського суспільства, котра більше властива сучасній Росії, – безглузде суперництво із Заходом, яке місцями межує з маразмом. Щоб показати весь цей маразм, автори комедії ще більше відходять від реалістичного жанру й поєднують дві маніакальні тяги радянських часів – космос і секс. У «Хворобі кохання» країна, яку ми умовно назвемо «пост-СРСР», конкурує із Францією, США та рештою західного світу – за що б ви думали? За перший секс у космосі. Мовляв, всі країни вже зробили й «це» у стані невагомості. А радянська космонавтика досі пасе задніх... Та щоб раз і назавжди переплюнути суперників, винахідливий розум партійного функціонера пропонує головному героєві – космонавту Чайці – провести цей «експеримент» не на борту космічного корабля, а у відкритому космосі!.. Що з того вийшло... ет, не буду забігати наперед, самі побачите. Звісно, можна дорікнути авторам, що вони жартують з того, що на поверхні: табу на інтимні теми і маніакальної гонитви СРСР за освоєння космосу. А «совок» – він підступніший: криється в деталях. У незначних формах повсякденного життя. Можливо, саме ці, побутові рецидиви заважають нам розпрощатися з минулим значно більше, аніж упередженість до «інтимних хвороб» і так само тягнуть на «розтин» кінематографом. Втім, цього разу режисери обрали саме цю грань радянської ментальності – і це їхнє право.
Час і місце дії. Автори комедії граються з часом дії. Взагалі-то, це – «без року сьогодні». Без року – тому що, як пояснюють режисери, знімали комедію ще до Майдану та війни на сході, – подій, які нас таки змінили й трохи «вивітрили» совок із голів багатьох українців (хоча в деяких регіонах, як констатують автори, ці трагікомічні радянські інтонації і досі присутні). Однак жанр дозволяє режисерам вкраплювати в це «сьогодення» кадри суто радянського минулого – чорні волги, які возять партійну номенклатуру, автобуси-розвалюхи, якими доправляють космонавтів на космічні станції... Словом, такий епізодичний «Back in the USSR». В локаціях фільму можна впізнати київські пейзажі. Ну а «космічна» частина, яка, відверто кажучи, виглядає трохи по-дитячому – на тлі аналогічних епізодів в американському й навіть російському кіно, – знімалася у Євпаторії, поблизу астрономічного містечка.
Гумор. Режисери та актори створили кілька комедійних персонажів другого плану. Це манірний медбрат, який насолоджується своїми пробірками з гонококом, грізно-поважна професорка Мойжес, яка шокує студентів міцними жартами, а також постійний відвідувач кабінету венеролога, котрий з кожного відрядження привозить «сувенірник» (до речі, зіграв підстаркуватого ловеласа кінокритик Алік Шпилюк). Всі вони стають джерелом безперервних медичних дотепів. Проте гумор цієї комедії не скільки чорний, як пікантний, – оскільки й лікарі специфічного профілю – «інтимних» хвороб. Автори запевняють, що всі жарти – з реальної медичної практики, адже лікарі-венерологи консультували їх під час роботи над сценарієм і під час зйомок (як і «лікбези» на тему венеричних захворювань, котрими дещо перевантажений фільм і котрі, на відміну від жартів, уповільнюють дію). І що парижани на прем'єрі стрічки аж за животи хапались – таким органічним і своїм видався їм цей гумор... Ну, а для нас, українців, які частіше жартують про політику, ніж про секс, автори знайшли компроміси. Тут вам і песик, який розгулює у захисному комбінезоні «СРСР», і «політично благонадійна» космонавтка на ім'я Головач Лєна (спробуйте вимовити в голос це милозвучне поєднання).
Взагалі-то, прем'єра фільму мала відбутися ще в День Святого Валентина. Адже це свято всіх, хто має «діагноз» F 63.9 – кохання. Однак через тодішні події її довелося перенести. Потім через ситуацію в Криму і на Донбасі було важко знайти підходящий момент для виходу комедії. Цей «підходящий» момент так і не настав, проте автори таки зважились випустити фільм у вільне плавання, аби навіть (саме) за наших реалій він міг когось підбадьорити і розважити.

Віра Бодак