Олександра Зав'ялова

Олександра Семенівна Зав'ялова народилася 4 лютого 1936 року в селі Титівка Соснівського району Тамбовської області.

У 1958 році закінчила Ленінградський театральний інститут ім. А. Н. Островського, після чого її за розподілом направили в Брестський драматичний театр. У цьому театрі Олександра працювала близько року, відмовляючись від запрошень на кінозйомки: вона вважала себе театральною актрисою. Але одного разу їй передали особисте запрошення режисера Олександра Зархі на роль у фільмі "Люди на мосту". Відмовити вона не змогла.

Назад у Брест Олександра Зав'ялова вже не повернулася. У ліричній комедії "Альошкіна любов" актриса зіграла стрелочницу Зинку, в яку закоханий боязкий хлопець, геолог-буровик Альошка (Леонід Биков). Про Олександра Зав'ялової заговорили, появилились запрошення від режисерів. Один за одним вийшли фільми з її участю: мелодрама "Чекайте листів", соціальна мелодрама "Хліб і троянди", молодіжна кіноповість "Будні і свята".

У 1961 році фотографія Олександри Зав'ялової потрапила на сторінки американського журналу "Лайф". Фотограф Філіп Халсман вирішив зняти найзнаменитіших людей Радянського Союзу, і серед тих, на кого впав його вибір, виявилася висхідна зірка кіно Олександра Зав'ялова. З іншого — зустрічі з іноземними журналістами не могли пройти безслідно, і актриса потрапила в поле зору спецслужб.

У 1963 році Олександра Зав'ялова вийшла заміж за художника Дмитра Бучкина. Незабаром у подружжя народилася дочка Тетяна, і Олександра перестала зніматися в кіно. Довелося їй піти і з Малого театру, де вона працювала останнім часом.

Через рік актриса отримала запрошення на Московський міжнародний фестиваль. В один з вечорів Олександру Зав'ялову запросили на званий дипломатичний вечерю. З радянських актрис на прийом було запрошено тільки Зав'ялова. Красива, чорнява, з мигдалеподібні розрізом очей, схожа на модний тодішній італійський кінотипаж, вона викликала справжній фурор серед дипкорпусу. А американський посол після цілої години, бесіди офіційно запропонував їй відвідати США. Після цього успіху керівництво кінофестивалю доручає актрисі гідно, на найвищому рівні зустріти в Ленінграді зірок італійського кіно, серед яких була Джульєтта Мазіна. І Олександра Зав'ялова не вдарила в бруд обличчям.

Через рік одна випадкова зустріч перевернула все її життя. Олександра Зав'ялова познайомилася з 50-річним американським бізнесменом, співвласником великої пароплавної компанії. Американець закохався в актрису, між ними спалахнув роман, який тут же був відзначений КДБ. Спецслужби запідозрили бізнесмена в шпигунстві і, оголосивши його персоною нон-грата, запропонували йому в 24 години залишити СРСР. Що ж стосується Олександри Зав'ялової, то за нею закріпився ярлик неблагонадійності, і з кіно на деякий час їй довелося розпрощатися. Крім того, цей роман поклав кінець її сімейного життя — Олександра розлучилася з чоловіком...[джерело?]

У 1969 році режисери Валерій Усков і Володимир Краснопольський приступили до екранізації роману Анатолія Іванова "Тіні зникають опівдні". Олександру Зав'ялову вони запросили на роль Серафими Клычковой (Пистимеи Морозової). Зйомки тривали три роки. Зав'ялова починала грати 17-річну дівчину, а в останній серії за сценарієм їй було вже 70 років. Фільм вийшов на екрани в 1971 році, виявився останнім у житті Олександри Зав'ялової. Після цієї картини актрису не знімали більше 20 років. Повне забуття в кіно вилилося у неї в глибоку депресію.

Олександру Зав'ялову, відірвавши від дітей, помістили у психіатричну лікарню. Через два місяці Зав'ялова повернулася з лікарні. За цей час дочку Тетяну забрав до себе її батько, а маленького сина визначили в дитячий будинок. Довгий час Зав'ялової не хотіли повертати сина, а через рік його знову відвезли в лікарню, тепер вже разом з дитиною. Дмитро Петрович Бучкин усиновив Петра, сина Олександри Семенівни Зав'ялової.

Через багато років у 1994 році Зав'ялова була удостоєна звання Заслуженої артистки Росії.

Дочка Тетяна стала художником-дизайнером. Син Петро працює в будівництві.

Вбита своїм сином 2 лютого 2016 року.