Володимир Заманський

Ріс без батька, а в 1941 році, коли до міста увійшли німці, залишився і без матері.

У 1944–1945 роках служив в армії. У 1942 році Заманський став курсантом Ташкентського політехнікуму зв'язку, а в 1943 р. його закликали до лав Червоної Армії. У червні 1944 року радистом самохідного полку № 1223 Заманський брав участь у прориві 2-го Білоруського фронту під Оршею. У складі цього полку з невеликою перервою через поранення прослужив до кінця війни. Після війни у складі Північної групи військ продовжив службу в лавах Радянської Армії.

У 1950 році за участь у побитті командира взводу Заманський був засуджений на дев'ять років таборів. Разом з іншими ув'язненими працював на будівництвах Харкова, будував Московський університет. За висотні, небезпечні для життя роботи термін було скорочено.

У 1958 році закінчив школу-студію МХАТ (курс Г. А. Герасимова).

У 1958–1966 — актор московського театру "Соврємєннік" (Сучасник).

У 1972–1980 роках — актор театру-студії кіноактора, далі працював за договорами.

Дебютував у кінематографі в 1959 році. Зіграв у кіно, телеспектаклях і серіалах понад вісімдесят ролей — переважно військових, партійних і виробничих працівників.

У 1998 році вирішив покинути світське суспільство, кинув кіно, переїхав до Мурома, де й досі живе, займаючись домашнім господарством.