Юн Е-джон

Юн Е-джон (кор. 윤여정, нар. 19 червня 1947) - південнокорейська актриса. Найбільш відома за роллю у фільмі "Мінарі" (2020), за яку вона отримала премію Американської Гільдії кіноакторів у категорії "Краща актриса другого плану", а також була номінована на "Оскар", нагороду Британської кіноакадемії, нагороду Американської Гільдії кіноакторів за найкращий акторський склад і на премію Critics 'Choice Movie Awards. Перша південнокорейська актриса, номінована на премію Американської кіноакадемії. Також знімалася у фільмах "Покоївка" (2010; Азійську кінопремію за кращу жіночу роль другого плану), "Смак грошей" (2012) і "Леді Вакх" (2016).

Біографія
Народилася 19 червня 1947 року в Кесоні, провінція Хванхе, і виросла в Сеулі. Вона була першокурсницею в університеті Ханьян за фахом "корейська мова і література", коли пройшла відкриті прослуховування, проведені TBC в 1966 році. Юн кинула коледж і дебютувала як актриса в телевізійній драмі "Містер Гонг" в 1967 році. У 1971 році Юн прославилася двома незабутніми образами фатальних жінок. Фільм "Жінка вогню" Кім Кі Єна, став комерційним хітом і здобув успіх у критиків, за що вона отримала премію за кращу жіночу роль на кінофестивалі в Ситжесі. Потім сталася історична драма MBC "Чан Хуейбінь", в якій вона зіграла сумнозвісну королівську наложницю. Кім вважався першим в Кореї орієнтованим на стиль експериментальним режисером, і Юн не пропускала можливості грати ризикованих, провокаційних персонажів, які досліджують гротеск жіночої психіки у співпраці з ним, таких як "Жінка-комаха" (1972) і "Бути стервом" (1990). Також вона часто грала ролі в телесеріалах, що зображують сучасну жінку нового покоління, особливо в "Мачусі" (1972) за сценарієм Кім Су Хена.

На піку своєї популярності Юн покинула акторську професію після того, як в 1975 році вийшла заміж за співака Джо Ен Нама, а потім іммігрувала до Сполучених Штатів. У 1984 році вона повернулася в Корею і відновила кар'єру. Вона і Джо розлучилися в 1987 році.