Закрити
Наверх Наверх

Стенлі Кубрик
Stanley Kubrick

Стенлі Кубрик
10,0 
60 голосів
Оцінити:

Дата народження: 26 липня 1928 (zodiac лев)

Дата смерті: 07 березня 1999

Місце народження: Нью-Йорк, США

Досягнення: Один з найвпливовіших і новаторських кінематографістів другої половини XX століття.

Народився 26 липня 1928 року в нью-йоркському районі Мангеттен, у єврейсько-австрійській родині. Сім'я Стенлі Кубрика походить з Центральної Європи; його дід, Ілля Кубрик народився 25 листопада 1877 року в галицькому селі Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області, в Україні й через 25 років емігрував до США[1]. Його батько був лікарем, захоплювався шахами й фотографією, чим зацікавився й хлопець. Він також виявив цікавість до джазу й грав на барабанах. У школі Кубрик не був здібним учнем і не одержав вищої освіти. Коли йому минуло 17 років, хлопець вирішив зайнятися фотографією. Його знімки надруковано в журналі Look, і відтоді він працював фотокореспондентом. Незабаром почав відвідувати Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва й часто ходив у кінотеатри. У 1951 році за порадою друга Кубрик почав знімати короткометражні фільми й рекламні ролики.

Народився 26 липня 1928 року в нью-йоркському районі Мангеттен, у єврейсько-австрійській родині. Сім'я Стенлі Кубрика походить з Центральної Європи; його дід, Ілля Кубрик народився 25 листопада 1877 року в галицькому селі Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області, в Україні й через 25 років емігрував до США[1]. Його батько був лікарем, захоплювався шахами й фотографією, чим зацікавився й хлопець. Він також виявив цікавість до джазу й грав на барабанах. У школі Кубрик не був здібним учнем і не одержав вищої освіти. Коли йому минуло 17 років, хлопець вирішив зайнятися фотографією. Його знімки надруковано в журналі Look, і відтоді він працював фотокореспондентом. Незабаром почав відвідувати Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва й часто ходив у кінотеатри. У 1951 році за порадою друга Кубрик почав знімати короткометражні фільми й рекламні ролики. Пізніше він сфокусувався на оповідальних фільмах і зняв Fear and Desire (1953), про загін солдатів у тилу ворога на вигаданій війні. 1955 року Стенлі переїхав до Голлівуду, знявши фільм Killer's Kiss (1954). Стрічка The Killing (1956), — про боксера наприкінці своєї кар'єри, вплутаного в організовану злочинність, стала першою роботою Кубрика за участю професіональної знімальної бригади; не мав комерційного успіху, але одержав позитивні відгуки від критиків.

Ранні фільми Кубрика фінансували його родина й друзі. Незабаром молодий режисер потоваришував з відомим продюсером Джеймсом Б. Гаррісом, з яким заснував фірму Harris-Kubrick Productions, що фінансувала його наступні фільми.

Першим фільмом Кубрика, що здобув комерційний успіх і був добре сприйнятий критиками, стала стрічка "Стежки слави" "Paths of Glory" (1957), заснована на повісті про Першу світову війну й знята у Німеччині.

Повернувшись до США, Кубрик почав працювати над фільмом "Одноокий Джек" ("One-Eyed Jacks", 1961), але через конфлікт із Марлоном Брандо залишив зйомки. Після цього він писав сценарії й був запрошений актором-продюсером Кірком Дугласом працювати режисером у фільмі Spartacus (1960). Зйомки вийшли важкі через розбіжності між Кубриком і Дугласом, але фільм мав успіх і приніс Кубрику популярність.

Розчарувавшись у Голлівуді, режисер переїхав 1962 року до Англії, де зняв знаменитий фільм "Лоліта" за романом Володимира Набокова, який номіновано на премію Оскар.

Наступний фільм Кубрика, чорна комедія "Доктор Стренджлав, або: Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу" ("Dr. Strangelove or: How I Learned to Stop Worrying and Love the Bomb", 1964) за повістю "Red Alert" Пітера Джорджа, став культовим.

Потім режисер протягом п'яти років працював над фільмом "Космічна одіссея 2001 року" за романом Артура Кларка — науково-фантастичною стрічкою з новаторськими спецефектами.

Інші фільми Кубрика "Механічний апельсин" ("A Clockwork Orange"), "Баррі Ліндон" ("Barry Lyndon"), "Сяйво" ("The Shining"), "Суцільнометалева оболонка" ("Full Metal Jacket"), "Із широко заплющеними очима" ("Eyes Wide Shut") також вирізнялися оригінальними сценаріями й новаторством.

7 березня 1999 року, через чотири дні після закінчення роботи над монтажем фільму "Із широко заплющеними очима", Стенлі Кубрик помер від серцевого нападу уві сні. Його поховали біля свого улюбленого дерева у маєтку Чилдвік Бері, Гартфордшир, Англія.

Режисер залишив після себе декілька нереалізованих проектів. Більш як тридцять років він збирав матеріал для фільму про Наполеона Бонапарта. Після смерті режисера залишилася бібліотека на 18 000 томів, присвячених Наполеону.
2000 року Британська кіноакадемія удостоїла Стенлі Кубрика премією "Приз Британської Академії людині року" (Премія "BAFTA" за великий внесок у режисерську співдружність). Наступного року Стівен Спілберг випустив фільм " Штучний розум", втіливши в життя давню мрію Кубрика (перші кадри картини — морські хвилі, що розбиваються об берег зняті самим Кубриком).


У 1956 році коли MGM призупинила зйомки фільму "Стежки слави", Кубрик зацікавився романом Стефана Цвейга "Пекуча таємниця", написаним після Першої світової війни і вибрав твір для наступної екранізації. Він найняв письменника Колдера Віллінгтона, для написання сценарію за книгою Цвейга. Але Кодекс Гейза (етичний кодекс виробництва фільмів у Голівуді) завадив втіленню задуму.

Раніше Кубрик хотів екранізувати роман Кальдера Віллінгтома "Позашлюбна дитина", але швидко зрозумів, що фільм зробити неможливо через той самий Кодекс Гейса.

"Схиблений на свободі"

2006 року було оголошено, що в 1950-х роках Стенлі Кубрик збирався поставити фільм за романом "Схиблений на свободі" письменника Джима Томпсона. Але проект не був реалізований.

"Одноокі валети"

"Одноокі валети" — американський вестерн 1961 року. Це єдиний фільм, зрежисованим Марлоном Брандо, який замінив первісного режисера, Стенлі Кубрика.

"Наполеон"

Після успіху фільму "2001" Кубрик запланував великомасштабну підготовку до екранізації біографії Наполеона Бонапарта. Він провів тривалі дослідження, вивчаючи книги про французького імператора, й написав попередній сценарій. Для зручності він створив детальну карту-каталог основних відвіданих місць і зроблених справ Наполеона протягом його довгого життя.

У примітках для його фінансових покровителів, що збереглися в особистому архіві, Кубрик вказав, що не впевнений в сприйнятті публікою роботи про Наполеона, проте, він очікував, що цей фільм стане найкращим з усіх, зроблених ним. Врешті проект було скасовано.

Сценарій Стенлі Кубрика для цього фільму було опубліковано в Інтернеті. Значна частина його історичних досліджень використана у фільмі "Баррі Ліндон" (1975), події якого відбуваються в кінці вісімнадцятого століття, незадовго до наполеонівських воєн.

На роль Наполеона спочатку був заявлений Джек Ніколсон, після того, як Кубрик побачив його у фільмі "Безтурботний вершник". Кубрик і Ніколсон врешті працювали разом, але над іншим фільмом — "Сяйво".

"Ярмарок марнославства"

Перед тим як зняти фільм "Баррі Ліндон" Кубрик зацікавився проектом екранізації іншого роману Теккерея — "Ярмарок марнославства". Але в 1967 році він відмовився від проекту, коли телеканал BBC випустив телевізійну версію роману.

"Арійські документи" ("Брехня воєнного часу")

Уже в 1976-му році Стенлі Кубрик хотів зробити фільм про Голокост. Він намагався переконати Ісаака Башевіса-Зінґера допомогти в роботі над сценарієм. На початку 1990-х років Кубрик почав працювати над стрічкою. В основу сценарію ліг роман Луїса Беглі "Військова брехня" — історія хлопчика та його тітоньки, які переховуються під час Голокосту. Перший проект сценарію під назвою "Арійські документи" написав сам Кубрик.

Спів-сценарист фільму "Суцільнометалева оболонка" Майкл Херр на кастингах розглядав кандидатури Джулії Робертс та Уми Турман на роль тітоньки. Зрештою, на цю роль вибрали Йоханну тер Штеге, а на роль хлопчика — Джозефа Маззелло. Режисер вибрав чеське місто Брно як можливе місце для зйомок військових дій у Варшаві.

Кубрик відмовився від свого попереднього задуму через вихід фільму "Список Шиндлера" Стівена Спілберга. Крім того, сам Кубрик був надто пригнічений важкою для режисера роботою. Врешті в 1995 році він полишив проект.

Сценарії, що залишилися нереалізованими.

Залишилась велика кількість ідей і сценаріїв, які не були розвинені в повноцінний кінофільм або до яких в подальшому Кубрик втратив інтерес. Серед них — сценарій "Німецький лейтенант" (у співавторстві з Річардом Адамсом), що розповідав про групу німецьких солдатів, яких послали на завдання в останні дні Другої світової війни. Кубрик також планував створити фільм під назвою "Я вкрав 16 мільйонів доларів", заснований на історії про горезвісного грабіжника 1930-х років Віллі Саттона. Саттона мав зіграти Кірк Дуглас, але на думку останнього сценарій виявився погано проробленим. Кубрик також намагався зацікавити роллю Кері Гранта, проте фільм так і не було знято. Окрім того у 50-і роки Кубрик написав сценарій до фільму про Мосбі Рейнджера, відомого під кличкою "сірий привид", — героя громадянської війни в Америці (на стороні південців). Та проект не рушив далі, ніж чорновий начерк сценарію.

Інші нереалізовані проекти

Кубрик цікавився роботою нацистського режисера Файта Гарлана (дядька дружини Кубрика). Події в фільмі мали відбуватися навколо постаті Йозефа Геббельса. Хоча Кубрик працював над сценарієм протягом багатьох років, фільм не розвинувся далі за грубий ескіз розповіді.
Стенлі Кубрик планував зняти фільм за романом Умберто Еко — "Маятник Фуко", що вийшов в 1988 році. Але Еко відхилив пропозицію, оскільки був незадоволений екранізацією його першого роману "Ім'я троянди" і тим, що Кубрик не погодився, аби Еко сам написав сценарій до фільму. Після смерті Кубрика Еко шкодував, що відмовив йому.
Перед тим, як стати до роботи над фільмом "2001: Космічна одіссея", Террі Саузерн запропонував Кубрику створити високобюджетну порнографічну стрічку "Блакитний фільм" і таким чином започаткувати новий жанр. Кубрик відмовився від пропозиції, оскільки вважав, що не володіє порнографічним темпераментом, він також мав сумнів, що зможе успішно винайти новий жанр. Після відмови Кубрика Саузерн опублікував роман "Блакитний фільм", сюжет якого розповідав про кінорежисера Бориса Адріані, який намагався зняти подібний фільм. Саузерн присвятив свій твір Стенлі Кубрикові. Автор почав писати книгу в той час, коли Кубрика ще цікавив проект, але роман вийшов в 1970 році й незабаром Кубрик втратив інтерес до його екранізації.
Права на екранізацію книги "Володар перснів" викупила компанія United Artists в 1968 році за 15 млн доларів. Різноманітні плани з екранізації епічної трилогії виношувалися з кінця 60-х років. Так музиканти групи "The Beatles" хотіли зніматися у головних ролях потенційного фільму і називали Кубрика як можливого режисера. Однак режисеру здалося, що цей роман не підлягає екранізації.
Стенлі Кубрик розглядав можливість адаптувати для екрану роман "Парфуми", Патріка Зюскінда, але згодом прийшов до думки, що цей твір не непосильний для екранізації. Незважаючи на думку Кубрика, роман екранізовано в 2006 році німецьким режисером Томом Тиквером.

Режисерський почерк

Кубрик у більшості своїх фільмів в основу сюжету вибирав існуючий твір, потім домовлявся і разом з автором редагував сюжет для майбутньої екранізації. У багатьох його фільмах можна почути голос за кадром (в основному від головного героя), який коментує деякі сцени.

Починаючи з фільму "Космічна одіссея 2001 року", в усіх його фільмах, за винятком "Суцільнометалевої оболонки" використовуються попередньо підготовлені записи класичної музики. Крім того, він часто використовує веселе звучання поп-музики в сценах, що зображують руйнування і знищення, особливо в заключних титрах або останніх кадрах фільму.

У своєму огляді "Суцільнометалевої оболонки", Роджер Еберт зазначив, що в багатьох своїх роботах Кубрик використовує великі плани, де показує нахилену вниз голову персонажа, і його очі, спрямовані вгору. Також режисер активно використовував ширококутну зйомку, характер відстеження зйомки, специфічне застосування великих планів, незвичайне панорамування, наплив і використання кадрів з довгими паралельними стінами. Багато фільмів Кубрика мають відсилання на його попередні роботи. Найбільш відомим прикладом цього є поява альбому з саундтреком фільму "2001 рік: Космічна одіссея", в музичному магазині з "Механічного апельсину". Менш очевидним є посилання в "Баррі Ліндоні" на художника з ім'ям Людовик із фільму "Механічний апельсин".

Кубрик ретельно стежив за прокатом своїх фільмів в інших країнах. Режисер не тільки залишав за собою повний контроль над процесом дубляжу на іноземні мови, — іноді він особисто знімав альтернативний матеріал для різних країн. Так, наприклад, в "Сяйві" текст для друкарської машинки Джека був знятий різними мовами, причому в кожній з них була підшукана відповідна приказка. У фільмі "З широко закритими очима" для різних країн заголовки газет і паперові записки були таким же чином зняті різними мовами. Після смерті Кубрика ліцензійним видавцям його фільмів не дозволяється створювати нові голосові переклади до фільмів, над якими він мав творчий контроль; в країнах, де не існує авторизованих дубляжів, як переклад допущені тільки субтитри. Крім того, Кубрик прискіпливо стежив за якістю перекладу сценарію; як правило, він змушував перекладати іноземні версії діалогів назад англійською мовою для порівняння з оригіналом.

Особисте життя

На фільмуванні "Стежок слави" Стенлі Кубрик зустрів німецьку співачку Крістіну Гарлан, дівчину, яка співає в одній із сцен фільму. 1958 року вони одружилися. У Стенлі це була вже друга дружина після Руз Соботкі. До того часу Крістіна мала маленьку доньку — Катерину. Пізніше вона народила ще двох дочок: Анну і Вівіан.

Характер

Кубрик рідко говорив відкрито про своє особисте життя, це породило безліч міфів і чуток про нього. В той час, коли режисер знімав фільми, пресою ходили поголоски про нього як про шаленого генія або божевільного. Після смерті режисера його родина та близькі заперечували обидві ці версії.

Авіаперельотів Кубрик боявся з того моменту, як в 1950-х роках дивом уникнув катастрофи під час свого першого самостійного польоту. Відтоді він волів здійснювати далекі подорожі на трансатлантичних кораблях. Протягом останніх сорока років його життя, після переїзду в Англію, Стенлі рідко залишав Британські острови і мало з'являвся на публіці, через що громадськість не мала уявлення про зовнішній вигляд митця. Це надало привід авантюристу Алану Конуею з'являтися в клубах під іменем Стенлі Кубрика. Конуей став головним героєм фільму "Бути Стенлі Кубриком".

Сімейне камео

Донька Стенлі Кубрика, Вівіан, фільмувалася в камео-ролях в наступних фільмах Кубрика: "2001: Космічна Одіссея" (дочка Гейвуда Флойда), "Баррі Ліндон" (дівчинка на дні народження молодого Браяна Ліндона), "Сяйво" (учасниця балу привидів), "Суцільнометалева оболонка" (репортер). Його пасербиця Катерина знялася в "Механічному апельсині" та "З широко заплющеними очима". Дружина, Крістіана Кубрик, зіграла у фільмі "Стежки слави" в ролі Сюзанни Крістіан, також створила образ відвідувачки кав'ярні в "З широко заплющеними очима".

Народився 26 липня 1928 року в нью-йоркському районі Мангеттен, у єврейсько-австрійській родині. Сім'я Стенлі Кубрика походить з Центральної Європи; його дід, Ілля Кубрик народився 25 листопада 1877 року в галицькому селі Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області, в Україні й через 25 років емігрував до США[1]. Його батько був лікарем, захоплювався шахами й фотографією, чим зацікавився й хлопець. Він також виявив цікавість до джазу й грав на барабанах. У школі Кубрик не був здібним учнем і не одержав вищої освіти. Коли йому минуло 17 років, хлопець вирішив зайнятися фотографією. Його знімки надруковано в журналі Look, і відтоді він працював фотокореспондентом. Незабаром почав відвідувати Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва й часто ходив у кінотеатри. У 1951 році за порадою друга Кубрик почав знімати короткометражні фільми й рекламні ролики.
Читати повністю

Фотографії

Використовуючи сайт kinoafisha.ua, Ви погоджуєтеся з умовами Угоди про конфіденційність

Детальніше