Сільвестр Сталлоне

Сільвестр Гарденціо Сталлоне народився 6 липня 1946 року у Нью-Йорку в кварталі, відомому під прізвиськом "Кухня Пекла" (Hell's Kitchen) — притулку для хуліганів, наркоманів та бандитських зграй. Ще у ранньому дитинстві Сільвестр засвоїв перший урок життя: "Щоб вижити, треба бути сильнішим за інших". Батько — Френк Сталлоне, косметолог, емігрував в Америку з міста Кастеламар ді Гольфо (Сицилія), мати — Жаклін "Джекі" Лейбофіш, американський громадський діяч, астролог та актриса. Прабабуся Сталлоне по матері емігрувала в США з Одеси. Під час народження у Сталлоне були частково пошкоджені нервові закінчення обличчя — частина щоки, губ та язика так і залишились паралізованими. Тому пізніше він говорив, що в дитинстві відчув на собі усі ті почуття, що їх повинен був відчувати потвора Квазімодо. Проте невиразна мова, усмішка та великі сумні очі стали в майбутньому візиткою Слая ("Слай" — псевдонім Сільвестра).

Дитинство Сталлоне не можна назвати щасливим: батьки практично не приділяли йому уваги, а коли хлопчику було 11 — взагалі розлучились. Слай був важкою дитиною — за 11 років навчання його виганяли з 14 шкіл, в основному через погану поведінку, хоча і оцінками він також не міг похвалитися. В 15 років, після розлучення батьків спершу залишений з батьком, Сільвестр переїхав до матері у Філадельфію, де почав вчитися у спеціальній школі для важких підлітків. Там він активно зайнявся спортом, ходив до тренажерного залу та зрідка брав участь у театральних постановках. Сам Слай згадує свою жахливу родину та дитинство, як фільм жахів. Коли почалася війна у В'єтнамі, мати влаштувала Сільвестра викладачем фізичної підготовки у привілейований коледж у Швейцарії, де він підробляв тренером та грав у студентському театрі. Після повернення до США у 1967–1969 роках навчався на драматичному факультеті Університету Маямі. Протягом навчання викладачі постійно запевняли, що у нього немає й дещиці таланту і актор з нього не вийде. Проте Слай разом зі своїм товаришем по кімнаті в гуртожитку Джоном Херцфельдом писав сюрреалістичні п'єски і ставив їх у підвалах і церквах Майамі, за що його й відрахували з університету. Після такого повороту подій йому довелося виконувати різноманітну роботу: Слай був білетером, доглядачем у зоопарку, готував піццу. 1970 року, працюючи швейцаром у нью-йоркському театрі "Баронет", він все ще не відмовився від мрії стати актором, тому погодився виступити оголеним у позабродвейській авангардній п'єсі "Вдача". Потім дебютував у кіно роллю в порнофільмі "Вечірка у Кітті та Стада". Він отримував за зйомки 100 доларів щоденно. Пізніше, коли актор став славетним, цю стрічку було повторно випущено на відео під назвою "Італійський жеребець" і вона зібрала непогані гроші.

Під враженням побаченого на телебаченні 24 березня 1975 року боксерського поєдинку між нікому не відомим боксером Чаком Вепнером та славетним Мухамедом Алі — Сталлоне за три дні написав сценарій фільму "Роккі" і почав пропонувати його різним кіностудіям. Студія "United Artists" погодилася викупити цей сценарій за 315 тисяч доларів, але при умові, що головну роль виконуватиме Берт Рейнолдс або Пол Ньюмен. Сталлоне ж поставив умову, що в головній ролі з'явиться він сам. Нарешті погодилися на тому, що Сталлоне отримає 20 тисяч доларів за сценарій і 10 відсотків від майбутніх прибутків фільму. Слай (це слово в англійській мові означає також "хитрий") не прогадав, бо стрічка заробила у прокаті 100 мільйонів доларів, тобто особисто він заробив 10 мільйонів. Ось так майже відразу він потрапив до вищої голлівудської ліги. Бо в розрахунок бралися не лише гроші, а й те, що стрічка була нагороджена трьома "Оскарами": найкращий фільм року, найкраща режисура (Джон Авілдсен) та найкращий монтаж. Сталлоне мав дві номінації на "Оскара" — як найкращий актор та сценарист, але заповітні статуетки дісталися іншим.

Найбільшу славу актору принесла серія фільмів "Рембо" про ветерана В'єтнаму Джона Рембо, який не може байдуже ставитися до оточуючої його несправедливості і перетворюється на самотнього месника, вправно використовуючи здобутий військовий досвід, власну силу та свої майже надлюдські здібності. Те ж саме можна сказати і про його "боксерську" серію "Роккі", коли герой Слая мобілізує сили для перемоги над черговими суперниками. Кінокритика постійно розносила чергові стрічки згаданих двох серіалів, але це не вплинуло на широку публіку, котра натовпами заповнювала кінотеатри.

Сталлоне нині є одним з найбагатших людей шоу-бізнесу, бо гонорар за стрічку становив до 20 мільйонів доларів. Але він не дозволив собі захворіти "зоряною хворобою". Сталлоне залишається скромною людиною і взяв собі за правило вітатися з ліфтерами та іншим обслуговуючим персоналом: "Я зберіг ментальність бідняка, бо боюся одного дня втратити все".

Сталлоне і Україна

Прабабуся Сільвестра походила із заможної єврейської родини Одеси — Лейбовичів. Вони володіли ткацькими фабриками, мали будинки в центрі міста. У США родина змінила прізвище на Лейбофіш. У середині 1980-х мати Сільвестра зацікавилась походженням і з допомогою Михайла Горбачова, для якого склала персональний гороскоп, відшукала родину в Одесі. Нині у місті родич Сталлоне має успішний бізнес.

Сам Сільвестер Сталлоне 7 серпня 2010 року відвідав Україну.

Особисте життя

Сільвестр Сталлоне був одружений тричі: з Сашою Кзак (1974–1985), Бриджит Нільсен (1985–1987) та Дженіфер Флавін (1997-донині). Він має п'ятьох дітей: сини Сейдж та Серджіо Мунблуд (народжені у шлюбі з Кзак, 1976 та 1979 відповідно), та доньки Софія Роуз, Сістін Роуз та Скарлет Роуз (народжені у шлюбі з Флавін, 1996, 1998, 2002 відповідно).

Мав романтичні відносини з моделями Сюзан Ентон, Енджі Еверхат і Памелою Андерсон. 13 липня 2012 року стало відомо, що в житті актора відбулася трагедія — найстаршого сина Сільвестра Сталлоне 36-річного Сейджа було знайдено мертвим.

Хобі

Сталлоне відомий як заповзятий колекціонер малярства. Але для нього це не лише засіб вигідного вкладення грошей, бо Слай і сам малює, має приватну малярську галерею і виставляє в ній власні картини поруч з працями відомих майстрів. Його улюбленим письменником є Едгар Аллан По і Слай хоче колись створити образ цього автора на екрані. Актор також грає в гольф та захоплюється іншими видами спорту.

Відоме вміння Сталлоне вигідно вкладати гроші. Як у нерухомість, так і в чергові ресторани мережі "Планета Голлівуд". Але при цьому він не забуває і про доброчинну діяльність, бо його молодший син Серджіо хворіє на аутизм. 1992 року у Франції актора нагороджено почесним "Сезаром" і вручав йому цю нагороду відомий кінорежисер Роман Поланський.