Роман Поланські

Роман Поланські народився в Парижі в єврейській сім'ї. Коли йому було три роки, його батьки повернулися до Польщі і оселились у Кракові. Під час німецької окупації вони опинилися у краківському гетто. Його мати, Була Ліблінг, загинула у концтаборі Белжець, а його батькові, Ришарду Ліблінгу, пощастило вижити у концтаборах Плашув та Маутхаузен. Під час війни Поланські поперемінно жив у різних польських сім'ях. Він згадує, що нацисти використовували його як мішень на стрільбах. Переживши Другу світову війну та уцілівши в краківському гетто, Поланські знайшов себе на акторському терені, граючи в театрі, в радіопостановках і в кіно. У 1945 році він зумів відшукати батька, який направив його вчитися у технічну школу, проте незабаром починає працювати на дитячому телебаченні.

Польський період
Молодість Романа Поланського припала на соціалістичний період в історії Польщі. У 1953 році двадцятирічний Поланські вперше отримує роботу як актор: у 1955 році він знімається у фільмі "Покоління" Анджея Вайди, який допоміг йому вступити до кіношколи в Лодзі.

Одним з перших фільмів жахів Поланського була короткометражка "Убивство", в якій хтось заходить до кімнати і вбиває сплячу людину. Короткометражка тривала дві хвилини. Його учнівський фільм "Двоє чоловіків з шафою" (1958) отримав 5 міжнародних премій, включаючи бронзову медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі 1985. Поланські закінчив кіношколу в Лодзі в 1959 році.

У 1959 році Поланські одружився з актрисою Барбарою Квятковською, з якою прожив у шлюбі до 1962 року. У тому році Поланські зняв свій перший повнометражний фільм "Ніж у воді", прохолодно прийнятий у Польщі, але який викликав сенсацію на іноземних фестивалях і удостоєний номінації на "Оскара" як найкращий іноземний фільм.

Англо-американський період
Після зйомок фільму Поланські переїхав до Франції, де познайомився з Жераром Браком. Разом вони написали сценарії фільмів "Огида" (отримав "Срібного ведмедя" на Берлінському кінофестивалі) і "Тупик" (отримав "Золотого ведмедя"). Ці два фільми були зняті в Англії, де Поланські жив з 1964 по 1968 роки.

У 1968 році, після одруження з американською актрисою Шерон Тейт, яку він зустрів на зйомках свого першого кольорового фільму "Безстрашні мисливці на вампірів", він перебрався в США, дебютувавши в Голлівуді картиною "Дитина Розмарі" (1968), що стала помітною віхою в історії кінематографа. Головну роль зіграла Міа Ферроу.

Успіх Поланського в Голлівуді був затьмарений вбивством його вагітної дружини і трьох друзів у 1969 році Сузан Аткінс та іншими членами угрупування Чарлза Менсона. Після вбивства Поланські на кілька років виїхав до Європи. Ця трагедія сильно вплинула на всю подальшу творчість режисера.

У 1974 році Поланські повертається в США, де знімає фільм за сценарієм Роберта Тауна "Китайський квартал", в якому головні ролі виконали Джек Ніколсон та Фей Данавей. Фільм удостоївся "Золотого глобуса" за режисуру і був висунутий на "Оскара" в 11 номінаціях (майже у всіх номінаціях його обіграв "Хрещений батько 2").

Кримінальне переслідування
У 1977 році Полянського звинуватили в зґвалтуванні тринадцятирічної дівчинки Саманти Ґеймер (у той час відомої як Саманта Ґейл) в будинку актора Джека Ніколсона в Лос-Анджелесі. Фотомодель Ґеймер, яку Поланські запросив нібито для зйомки для французького видання Vogue, згадувала, що Поланські дав їй шампанське і наркотик (метаквалон), після чого примусив її до орального і анального сексу. Після арешту і пред'явлення звинувачень Поланські визнав себе винним у сексуальних відносинах з малолітньою, щоби за допомогою угоди про визнання провини пом'якшити звинувачення, оскільки спочатку його звинуватили у зґвалтуванні дитини віком до 14 років з використанням алкоголю і наркотичних речовин. До винесення вироку Полянського відпустили під заставу, однак 1 лютого 1978 року, безпосередньо перед винесенням вироку, він утік із США до Великої Британії (в Лондон), а потім, аби уникнути екстрадиції, до Франції.

Згодом у пресі спливли й інші звинувачення. Наприклад, британська актриса Шарлотта Льюїс заявила, що режисер силою оволодів нею в паризькому будинку під час зйомок фільму "Пірати" у 1982 році, коли їй було 16 років.

Французький період
Наступні фільми режисер знімав у Європі, переважно в Франції. У 1979 році вийшла картина "Тесс", за яку Поланські був номінований на "Оскара", а також отримав премію "Сезар". Цю картину Поланські присвятив своїй убитій дружині Шерон Тейт. П'ятнадцятирічна виконавиця головної ролі німецька актриса Настасія Кінські стала коханкою Полянського. Раніше, в 1976 році вона знялася у фотосесії для французького журналу Vogue, запрошеним редактором якого був Поланські.

Два десятиліття після виходу "Тесс" в творчому відношенні складно назвати вдалими. У 1989 році третьою за рахунком дружиною Полянського стала французька актриса і модель Еммануель Сеньє; вона народила йому двох дітей. Поланські зняв її в своїх фільмах "Несамовитий", "Дев'ята брама" і "Гіркий місяць". У 1999 році Роман Поланські зняв містичний трилер "Дев'ята брама", в якому головну роль зіграв Джонні Депп.

У 2002 році Поланські нарешті звернувся до особисто вистражданої для нього теми голокосту. Цій темі присвячений його фільм "Піаніст". Журі на чолі з Девідом Лінчем присудило картині "Золоту пальмову гілку" Каннського фестивалю, а актор Едрієн Броді, що зіграв головну роль, став наймолодшим володарем "Оскара" за найкращу чоловічу роль.

Швейцарський арешт
У вересні 2009 року Роман Поланські прибув до Швейцарії, аби отримати нагороду за свою режисерську діяльність. Організатори кінофестивалю в Цюриху заявили, що 26 вересня 2009 кінорежисера заарештувала поліція за ордером, виданим у США і датованим 1978 роком, а також на підставі міжнародного ордера на арешт 2005 року.

Під час перебування режисера під арештом на Берлінському кінофестивалі відбулася прем'єра його нового фільму "Примара"; фільм було удостоєно "Срібного ведмедя" за найкращу режисуру. 12 липня 2010 року влада Швейцарії відмовила американському уряду в екстрадиції Полянського до США і звільнила режисера з-під домашнього арешту.