Пол Саймон

Американський вокаліст, гітарист, автор текстів, композитор, продюсер.

На музичній сцені Пол Саймон дебютував разом зі своїм шкільним приятелем Артом Гарфанкелем (Art Garfunkel). 1957 року цей дует під назвою Tom & Jerry потрапив до американського чарту з рок-н-рольним хітом "Hey Schoolgirl". Проте записавши альбом, приятелі розлучилися, щоб продовжити навчання в коледжі.

Наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років Саймон під різними псевдонімами записав кілька синглів, які принесли йому помірковану популярність. Серед них були, наприклад, "The Lone Teen Ranger" (як Jerry Landis), "Motorcycle" (як Тісо & The Triumphs), "He Was My Brother" (як Paul Kane) та "Just To Be With You" (як Cousins, у співпраці з Кейрол Кінг). 1964 року співак вирушив до Європи, де час від часу виступав на паризьких вулицях та лондонських фолк-клубах. Того ж року він повернувся до Нью-Йорка, де завдяки протекції продюсера Тома Вілсона уклав угоду з фірмою "CBS" та відновив співпрацю з Артом Гарфанкелем. Наслідком цього став альбом дуету Simon & Garfunkel "Wednesday Morning 3 AM", куди, наприклад, ввійшов твір "The Sound Of Silence". Однак лонгплей виявився комерційною поразкою і Саймон вирішив повернутися до Лондона. 1965 року Саймон записав там альбом "The Paul Simon Songbook", який було видано лише у Великій Британії. І цей альбом спіткала б доля лонгплея "Wednesday Morning З AM", якби не інтуїція американського продюсера Тома Вілсона. Збагачений електроінструментами, ремікс "The Sound Of Silence" через два тижні очолив американський чарт синглів, зробивши з Саймона та Гарфанкеля ідолів фолк-року. Взагалі, у період 1965–1970 років Simon & Gurfunkel стали одним з найпопулярніших дуетів в історії популярної музики. Однак дует все ж розпався 1970 року, причинами чого були різні музичні концепції та свідомий вибір індивідуальних творчих шляхів.

1972 року Саймон записав стилістично неоднорідний альбом "Paul Simon". З цієї платівки, що поєднувала елементи латиноамериканської музики, реггі і джазу, походили хіт-сингли "Mother & Child Reunion" та "Me & Julio Down By The Schoolyard". Записаний роком пізніше, лонгплей "There Goes Rhymin' Simon" призначався для ширшого кола слухачів, що підтвердив рекордний тираж і успіх творів "Kodachrome" та "Take Me To The Mardi Gras". Добре зустрінуте турне принесло концертну платівку "Live Rhymin", де можна було почути кілька стандартів дуету Simon & Garfunkel.

Кульмінацією творчих задумів Саймона став альбом-бестселер 1975 року "Still Crazy After All These Years", відмічений нагородою "Греммі" у кількох номінаціях. Дещо гіркий автобіографічний твір 'Twenty Ways To Leave Your Lover" потрапив на вершину американського чарту як перший у сольній кар'єрі співака, а в хітовому "My Little Town" можна було почути дует з Гарфанкелем.

Наступні п'ять років Саймон користувався плодами власної кар'єри. Цей період приніс йому епізодичну роль у "Енні Голл" Вуді Аллена, записаний разом з Гарфанкелем та Джеймсом Тейлором хіт-сінг/і "Wonderful World", компіляцію "Greatest Hits" з твором "Slip Stidin" Away" та зміну фірми "CBS" на "Warner Brothers".

1980 року співак видав лонгплей "One Trick Pony" з музикою до однойменного фільму. Саймон був автором сценарію та виконавцем головної ролі, однак незважаючи на досить амбіційний сценарій та епізодичну появу гурту The Lovin' Spoonful і Тіні Тіма, фільм зустріли прохолодно, що певною мірою вплинуло на творчу стагнацію Пола та затримало появу чергового альбому. Бестселером у цей період стала подвійна концертна платівка, що відбивала перший за багато років спільний виступ Саймона з Гарфанкелем, який відбувся у нью-йоркському "Central Park" 19 вересня 1982 року.

Однак спільні студійні сесії не перетворились на відродження діяльності дуету, хоча частина записаного матеріалу потрапила на черговий сольний альбом Саймона "Hearts & Bones", що з'явився 1983 року. Проте споживачі музичної продукції недооцінили нову роботу співака і незважаючи на популярність сингла "The Great Late Johnny Ace" в цілому альбом пройшов непоміченим. Саймон пережив невдачу цієї платівки і 1984 року, зацікавившись африканськими ритмами, оселився у Південній Африці. Взявши участь у роботі над відомим твором "We Are The World", який виконав колектив зірок USA For Africa, Саймон у Йоханесбурзі організував студійні сесії з багатьма місцевими чорношкірими музикантами, наприклад, учасниками гуртів The Boyoyo Boys, Tao Еа Matsckha та церковним хором Ladysmith Black Mambazo. Внаслідок цього з'явився альбом "Graceland" — одна з найцікавіших і водночас найпопулярніших платівок 1980-х років. У запису цього альбому взяли також участь Los Lobos, Лінда Ронстадт та Rockie Dopsie & The Twisters. Однак платівка та промоційне турне у ПАР було засуджено комітетом боротьби з апартеїдом. Але незважаючи на бюрократичні оскарження у "порушенні культурного бойкоту", альбом, використовуючи музичну спадщину різних цивілізацій, був логічним підсумком творчих пошуків артиста, пропонуючи такі відмінні стилі, як фолк, ритм-енд-блюз, карибські ритми та джаз. сингл-хітами з цього лонгплея стали композиції "The Boy In The Bubble", "You Can Call Me All" та заглавний твір "Graceland".

Продовженням різнокультурних пошуків співака була записана 1990 року з африканськими та бразильськими музикантами платівка "Rhythm Of The Saints". Наступного року Саймон видав лонгплей з записом свого концерту в "Central Park", a 1992 року одружився з Едді Брікелл з групи The New Bohemians. 4 січня 1993 року у них народився син Адріан Едвард. Того ж року Саймон взяв участь у запису альбому Віллі Нельсона "Across The Borderline". Наприкінці 1997 року співак запропонував новий альбом "Songs From "The Capeman", який стилістично витримано у дусі "Graceland" та "The Rhythm Of The Saints".