Пол Муні

Фредерік Мешілем Маєр Вайзенфройнд народився 22 вересня 1895 у Львові на території Австро-Угорської імперії. Його батьками були актори єврейського театру на ідіші Натан і Саллі Вайзенфройд. У 1900 родина переїхала Лондона, за два роки емігрувала до США. Спочатку вони оселилися в Клівленді, а 1908 переїхали до Чикаго.

Муні дебютував на сцені єврейського театру у віці 12 років, зігравши 80-річного старця у п'єсі "Два трупи на сніданок". Тоді він виступав під своїм зменшеним ім'ям Муни Вайзенфройнд. Незабаром ним зацікавився Моріс Шварц, директор Єврейського художнього театру на Другій авеню Манхеттена, і підписав з юним актором контракт.

У 1921 Муні одружився з єврейською театральною акторкою Беллою Фінкель — сестрою бродвейського режисера Ейба Фінкеля та донькою антрепренера Моріса Фінкеля, та прожив з нею у шлюбі до самої смерті.

У 1926 році актор дебютував на Бродвеї в англомовному спектаклі "Ми — американці" Сема Гаррісса.

1929 — підписав контракт із кіностудією "Фокс" — перший же фільм Пола Муні "Хоробрий" був висунутий на "Оскара".

Потім був Голлівуд — головні ролі в фільмах "Обличчя зі шрамом", "Я — каторжник-втікач". І знову номінація на "Оскара" і знову невдача.

Кіностудія "Ворнер Бразерз" визнала Пола Муні видатним актором і підписала з ним довгостроковий контракт. І не помилилась.