Закрити
Наверх Наверх

Христина Орбакайте

Христина Орбакайте
7,6 
237 голосів
Оцінити:

Дата народження: 25 травня 1971 (zodiac близнята)

Місце народження: Росія

Діяльність: актриса

Досягнення: Заслужена артистка Росії (2013). На рахунку Орбакайте два десятки робіт у телевізійних та художніх фільмах, а репертуар налічує більше 150 пісень.

1971—1985 роки

Христина Орбакайте народилася 25 травня 1971 в Москві в родині співачки-початківки Алли Пугачової та артиста оригінального жанру Міколаса Едмундаса Орбакаса. Батько родом з литовського селища Швянтої (нині у складі міста Паланги біля Балтійського моря), де й пройшло її дошкільне дитинство. Син Міколаса Орбакаса від другого шлюбу — Фабіан Орбакас — зведений брат Орбакайте.

Через щільний гастрольний графік Алли і Міколаса маленька Христина жила то у батьків тата в Литві, то у батьків мами в Москві. Після розлучення Пугачової та Орбакаса залишилася жити у бабусі з дідусем у Москві, на Рязанському проспекті. Там же стала вчитися в середній загальноосвітній та музичній школах (1978). До цього часу відноситься її перший виступ на телебаченні — в передачі "Веселі нотки", де вона заспівала пісню "Сонечко сміється" (музика Едуарда Ханка).

1971—1985 роки

Христина Орбакайте народилася 25 травня 1971 в Москві в родині співачки-початківки Алли Пугачової та артиста оригінального жанру Міколаса Едмундаса Орбакаса. Батько родом з литовського селища Швянтої (нині у складі міста Паланги біля Балтійського моря), де й пройшло її дошкільне дитинство. Син Міколаса Орбакаса від другого шлюбу — Фабіан Орбакас — зведений брат Орбакайте.

Через щільний гастрольний графік Алли і Міколаса маленька Христина жила то у батьків тата в Литві, то у батьків мами в Москві. Після розлучення Пугачової та Орбакаса залишилася жити у бабусі з дідусем у Москві, на Рязанському проспекті. Там же стала вчитися в середній загальноосвітній та музичній школах (1978). До цього часу відноситься її перший виступ на телебаченні — в передачі "Веселі нотки", де вона заспівала пісню "Сонечко сміється" (музика Едуарда Ханка).

В 11-річному віці (1982) її затверджують на роль Олени Безсольцевої у фільмі Ролана Бикова за книгою Володимира Железникова "Опудало". Зйомки фільму проходять з вересня 1982 по березень 1983, а прем'єра відбулася 9 січня 1984 в московському Будинку кіно.

Під час прем'єрного показу фільму в США робота Орбакайте викликала захоплені відгуки американських кінокритиків. Газета "Los Angeles Times" у своїй рецензії навіть порівняла Орбакайте з Меріл Стріп:

Фільм знятий у чудовій змішаній колірній гамі: вулиці, де серед падаючого листя носяться зграї підлітків у шкільній формі; і темні кімнати, заставлені гнутими меблями, в старих, схожих на пряникові, дерев'яних будинках. А в центрі — виділяється із загальної маси, постійно відкривається з нового боку головна героїня у виконанні 12-річної Христини Орбакайте, яка з наївної дитини, зворушливо прагнучої стати своєю серед однокласників, виростає в справжню особистість. Христина грає Олену, світловолосу тонку, як тростинка, дівчинку, яка новенькою приходить в маленьку провінційну школу в одному з підмосковних містечок на березі річки. Її обличчя відрізняється тією особливою простотою, яку обезсмертили художники епохи Відродження; її ясний прямий погляд приголомшує. Такою могла б бути Меріл Стріп у 12 років. І, як можна припустити, що вона вважає себе потворою.

Крім роботи в кіно, Орбакайте продовжує робити свої перші кроки на естраді. 1983 року вона в дуеті з мамою співає пісню "А знаєш, все ще буде". А в 85-му — у програмі "Ранкова пошта" виконує "Нехай говорять" (музика та слова Ігоря Ніколаєва), яка потім вийде на першій в її житті платівці. Крім цього, з 1984 року Христина починає працювати в балетній групі ансамблю Алли Пугачової "Рецитал".

1986—1995 роки

7 жовтня 1986 Христина знайомиться з Володимиром Пресняковим-молодшим, з яким через певний час починає зустрічатися, а пізніше — жити цивільним шлюбом. 21 травня 1991 у них народжується син Микита.

Продовжуючи роботу танцівниці в балеті "Рецитал", Христина не забуває і про кіно-кар'єру. Вона знімається у фільмах: "Віват, гардемарини!" (1990), "Гардемарини — III" (1992), "Благодійний бал" (1993) і "Ліміта" (1994). У грудні 1992 року Орбакайте знову заявляє про себе як про співачку. У "Різдвяних зустрічах" Алли Пугачової вона виконує пісню "Поговоримо" (музика та слова Ігоря Ніколаєва). Сама Христина вважає ці "Зустрічі" і цю пісню — початком своєї професійної музичної кар'єри.

Пісня "Поговоримо" стає хітом. Її постійно крутять по радіо і ТБ. Натхненна успіхом, Христина записує ще кілька композицій, серед яких "Поклич мене", "Все, що їм потрібно — це лише любов", "Гірке похмілля" та ін., знімає кілька кліпів і 1994 року випускає дебютний альбом "Вірність".

Поєднуючи танці, зйомки в кіно і запис пісень, Орбакайте вирішує освоїти ще один вид мистецтва — театр. У липні 1995 вона грає на Малій сцені Московського художнього театру у виставі "Понеділок після чуда" за п'єсою У. Гібсона. Згодом за роль Геллен Келлер в цій виставі вона отримує премію Міністерства культури Росії за найкращу жіночу роль. У липні 1995 Христина поступає на акторський факультет Російської академії театрального мистецтва (курс Володимира Андреєва).

1996—2000 роки

Після виходу альбому "Вірність" про Христину говорять в першу чергу як про співачку. Її музична кар'єра дійсно йде в гору, а ім'я все частіше починає з'являтися в престижних хіт-парадах країни. Так у "Звуковий доріжці" "Московського комсомольця" у січні 1996 вона займає 6-у сходинку в категорії "Найкраща співачка 1995" (на першому — Алла Пугачова). Незважаючи на те, що співачка вже дає сольні концерти, на початку 1996 вона відправляється в сімейне турне (Пугачова-Кіркоров-Орбакайте-Пресняков) по Америці під назвою "Зоряне літо". У рамках цього туру вона вперше виступає в нью-йоркському "Карнегі хол". У червні 1996 бере участь у передвиборній акції "Голосуй або програєш" на підтримку Бориса Єльцина, а восени випускає другий альбом "Нуль годин нуль хвилин". Одночасно з випуском альбому з'являються відеокліпи на пісні "Танго" та "Вербочки", а також відеодует з Павлом Дементьєвим "Біль".

1997 року відбуваються серйозні зміни в особистому житті співачки. Вона розлучається з Володимиром Пресняковим-молодшим та починає зустрічатися з бізнесменом Русланом Байсаровим. 10 травня 1998 у Руслана та Христини народжується син Дені.

У березні 1998 виходить третій альбом — "Ти". Він складається з 12 нових пісень, п'ять з яких ("Музикант", "Назавжди", "Рябий пес", "Смородина", "Птахи") були запропоновані Аллою Пугачовою, з композицій, написаних спеціально для неї. Озаглавила альбом пісня "Ти", яку раніше виконувала Пугачова під назвою "Ти на світі є".

Христина продовжує зніматися в кіно ("Дорога, дорогий, дорога" (1997) і "Фара" (1998)) та грати в театрі ("Панночка-селянка" (Московський театр імені М. Н. Єрмолової, 1998)). Ця робота — дипломний спектакль Орбакайте як студентки РАТМ.

14 і 15 квітня 1999 Христина дає свої перші сольні концерти в Москві. Вони проходять в ГЦКЗ "Росія" під назвою "Тій жінці, яка…" та приурочені до ювілею Алли Пугачової. Пізніше виходить однойменний live-альбом, який буде включати в себе аудіо-версію концертів.

У травні 2000 року в Монте-Карло артистка нагороджується премією "The World Music Awards" як сама розпродавана співачка Росії. У вересні 2000 випускає свій четвертий альбом — "Травень".

2001—2005 роки

За цей період Христина випускає 5-й, 6-й і 7-й альбоми: "Вір у чудеса", "Перелітний птах" і "My life". Артистка багато гастролює по Росії, країнам СНД, Америці, Ізраїлю та Німеччині. 17 і 18 березня 2001 дає два сольних концерти в Москві, в ДЦКЗ "Росія". Режисером-постановником її нової програми — "Це мій світ" — виступає Алла Пугачова. Концерт неодноразово транслюватимуть по ТБ, а згодом вийде на DVD. У листопаді 2001 Христина повертається на театральні підмостки. Її новою роботою стає спектакль "Даная" в Московському Театрі Естради.

Не забуває вона і про кіно; знімається у фільмі "Жіноче щастя" (2001), мюзиклі "Снігова королева" (2002), телевізійних серіалах "Московська Сага" (2002) і "Родинний обмін" (2004).

У лютому 2002 року отримує литовський паспорт. У цьому ж році Христина Орбакайте знову визнається самою розпродаваною співачкою Росії. За це досягнення вона вдруге отримує премію "The World Music Awards".

2002—2003 — роки тісної творчої співпраці зі співаком Авраамом Руссо. Артисти запишуть пісні "Любов, якої більше немає" та "Просто любити тебе", за які отримають "Золоті грамофони"; створять спільну концертну програму, з якою виступлять у ряді міст, у тому числі і в Москві, в Кремлівському палаці. Після чого піде розпад творчого дуету.

Розпадеться і особисте життя співачки. Вона розлучиться з цивільним чоловіком Русланом Байсаровим, з яким прожила близько 5 років. 17 січня 2004 в Майамі Христина познайомиться з бізнесменом російського походження Михайлом Земцовим. Пара почне зустрічатися, а 9 березня 2005 року в Майамі офіційно узаконить свої стосунки.

2005 року Орбакайте отримує премію "МУЗ-ТВ" у номінації "Найкраща виконавиця року". Роком пізніше вона отримає другу премію в цій же номінації.

2006—2010 роки

2006 року Христина Орбакайте спільно з Гошею Куценко знімаються в комедії Олександра Стриженова "Кохання-зітхання". Ця картина з великим успіхом йде в російському кінопрокаті; її подивляться понад 2 млн глядачів, а загальні збори перевищать 11,5 млн доларів. На хвилі успіху картини, 2008 року вийде друга частина (3 млн глядачів, збори — 16,9 млн доларів), а в 2010 приступлять до зйомок третьої. Крім "Кохання-зітхання", Христина також зіграє роль імператриці Олександри Федорівни в художньому фільмі "Змова" (2007), присвяченому вбивству Григорія Распутіна.

Влітку 2008 року виходить восьмий альбом співачки — "Чуєш — це я". До нього увійдуть хіти останніх років, у тому числі композиції "Сонце", "Сірник" і дует з Аллою Пугачовою — "Знову заметіль", записаний спеціально для фільму "Іронія долі. Продовження".

У серпні 2009 починається конфлікт між Орбакайте та Русланом Байсаровим за спільного сина Дені. Після багатомісячної тяжби, судових розглядів та участі Христини на слуханнях у Державній думі, присвячених сімейному законодавству, сторони підпишуть мирову угоду, і конфлікт буде вичерпано.

2011 — нині

У березні 2011 відбулася прем'єра заключної частини трилогії "Кохання-зітхання 3". Крім Орбакайте та Гоші Куценко у фільмі також знялися Лія Ахеджакова, Володимир Меньшов, Олексій Гуськов та В'ячеслав Манучаров. Фільм подивляться 1,5 млн глядачів, а збори картини перевищать 8,5 млн доларів.

25 і 26 травня 2011 року на Першому каналі виходить спеціальний випуск програми "Нехай говорять", присвячений 40-річному ювілею співачки та майбутньому концерту в Кремлі. Концерт відбувся в день народження Алли Пугачової — 15 квітня. Христина представила нову програму "Поцілунок на біс", а заодно і однойменний — 9-й за рахунком альбом. Після московського концерту, Христина вирушає у великий тур містами Росії та СНД.

30 березня 2012 у Христини та Михайла Земцова народжується дочка. Дівчинку називають Клавдією на честь одразу двох жінок: співачки Клавдії Іванівни Шульженко та рідної тітки та хрещеної матері Алли Пугачової — Клавдії Михайлівни Пугачової.

У лютому 2013 Орбакайте презентує свій новий кліп "Маски" (режисер Ірина Миронова), після вирушає у гастрольний тур по Росії, Прибалтиці та США. 26 квітня 2013 Президент Росії Володимир Путін присвоїв Христині Орбакайте звання "Заслужений артист Російської Федерації". Наприкінці року виходить 10-й студійний альбом — "Маски".

Особисте життя

    З виконавцем Володимиром Пресняковим-молодшим Христина жила в фактичному шлюбі з 1986.
        Син Микита Володимирович Пресняков народився 21 травня 1991. Зіграв головну роль в шкільному спектаклі "Незнайка в Квітковому місті". Ще будучи маленьким, Микита захоплювався зйомками на відеокамеру, робив побутові зйомки. Пізніше створив фантастичний трилер за мотивами "Матриці". Знявся у фільмах "Індиго" (2008) в епізодичній ролі, "В гостях у $kazki" (2009) в головній ролі, "Ялинки".
        Навчається (з 2009) в Нью-Йоркській кіноакадемії, знімає навчальні короткометражки. На святковому концерті на честь 60-річчя Алли Пугачової виступив з піснею англійською мовою "Say It ain't so".
        Більше 4-х років зустрічається з уродженкою Казахстану, майбутньою нареченою Аїдою Кулієвою, з якою вони познайомилися в Нью-Йоркській кіноакадемії.
        Захоплюється катанням та трюками на скейтборді. Веде в інтернеті особистий блог, публікує створені фільми та пісні.
        2012 року виступив оператором та режисером кліпу "Смачно" Тамерлана Садвакасова.
        Також 2012 року став переможцем в шоу пародій ШоумаSтгоуон на українському Новому каналі, в якому брав участь впродовж двох місяців. Після участі в шоу його популярність значно зросла.
    З чеченським бізнесменом Русланом Байсаровим, Христина була в цивільному шлюбі.
        Син Дені народився 10 травня 1998 в Москві.
    9 березня 2005 Христина та американський бізнесмен Михайло Земцов (15.01.1978 р. н.) офіційно зареєстрували свої відносини в Маямі.
        30 березня 2012 в Майамі Христина народила дочку Клавдію. Про це вона повідомила на своїй сторінці Твіттера: "30 березня в 19:58 за маямським часом я народила Доньку!!! Поздоровляйте мене, ураа!!".

1971—1985 роки

Христина Орбакайте народилася 25 травня 1971 в Москві в родині співачки-початківки Алли Пугачової та артиста оригінального жанру Міколаса Едмундаса Орбакаса. Батько родом з литовського селища Швянтої (нині у складі міста Паланги біля Балтійського моря), де й пройшло її дошкільне дитинство. Син Міколаса Орбакаса від другого шлюбу — Фабіан Орбакас — зведений брат Орбакайте.

Через щільний гастрольний графік Алли і Міколаса маленька Христина жила то у батьків тата в Литві, то у батьків мами в Москві. Після розлучення Пугачової та Орбакаса залишилася жити у бабусі з дідусем у Москві, на Рязанському проспекті. Там же стала вчитися в середній загальноосвітній та музичній школах (1978). До цього часу відноситься її перший виступ на телебаченні — в передачі "Веселі нотки", де вона заспівала пісню "Сонечко сміється" (музика Едуарда Ханка).
Читати повністю

Фотографії

Використовуючи сайт kinoafisha.ua, Ви погоджуєтеся з умовами Угоди про конфіденційність

Детальніше