Олег Даль

Батько актора, Іван Зиновійович Даль, був відомим залізничним інженером, мати — Павла Петрівна — вчителькою. В сім'ї Далів була також дочка — Іраїда.

Дитинство Даля пройшло в Любліно (округ Москви), яке в ті роки було передмістям Москви. Під час шкільних тренувань з баскетболу почались проблеми з серцем, і з тих пір його стала приваблювати творчість: живопис, література.

1959 — закінчив середню школу, вирішив вступати в Театральне училище імені Щепкіна. Батьки були категорично проти цього, крім того, Даль з дитинства гаркавив.

На екзамені в училищі Даль читав монолог Ноздрьова з "Мертвих душ" і уривок з "Мцирі" свого улюбленого поета М.Лермонтова. За результатами Олега зарахували на 1-й курс училища, яким керував М. Анненков.

У 1963 році закінчив Театральне училище імені М.С. Щепкіна.

У 1963—1969, 1973—1976 роках — актор театру "Сучасник".

У 1971—1973 роках — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу.

З 1976 року — актор Московського театру на Малій Бронній.

З 1980 року — актор Малого театру.

У 1980—1981 — педагог ВДІКу.

У кінематографі дебютував в 1962 році в ролі Аліка Крамера у фільмі "Мій молодший брат" (реж. О. Зархі) за повістю В. Аксьонова "Зоряний квиток".

У фільмах і телеспектаклях зіграв близько сорока переважно головних ролей.

1962 — С. Бондарчук запросив його пробуватися на роль молодшого Ростова на картину "Війну і мир" (але проби Даль не пройшов), і Леонід Агранович довірив йому головну роль в психологічному детективі "Людина, яка сумнівається".

Був органічний в будь-яких кіноролях: драматичних — Печорін, блазень ("Король Лір"); романтичних — Крестовський ("Земля Саннікова"), солдат ("Стара, стара казка"); комедійних — Баригін-Амурський ("Не може бути!"), а його принц Флорізель — одночасно драматичний, романтичний і комедійний образ.

На початку березня 1981 р. Даль приїхав на Київську кіностудію імені О. Довженка для кінопроб на головну роль у картині "Яблуко на долоні" режисера Миколи Рашеєва (вийшов на екрани у квітні 1982 р. з іншим актором у головній ролі).

Ми домовилися з Олегом по телефону, що він прийде до мене вже наступного дня після приїзду до Києва, а я чекав ще й на Коренєву, — згадує Микола Рашеєв. — Вранці я послав за Олегом машину разом зі своїм асистентом. Раптом асистент по картині телефонує у паніці: "Що робити? Вже півгодини стукаємо! І ніхто не відповідає!" Я сказав: "Ламайте двері!" Вони зламали. Даль був мертвий.

О.І. Даль помер 3 березня 1981 р.  Похований 7 березня 1981 на Ваганьковському кладовищі в Москві.