Норман Джуісон

Норман Джуисон народився в Канаді. З середини 50-х років працював актором, сценаристом, режисером на ТБ в Англії, Канаді, США.
Дебютував у Голлівуді, знімаючи легкі комедії, такі як "Неприємностей на 40 фунтів" (1962), "Одні хвилювання" (1963), "Мистецтво любові" (1965). У них часто знімалася співачка Доріс Дей, зірка 60-х років. Замінивши на знімальному майданчику самого Сема Пекінпа, він у 1965 зняв фільм про азартних гравців у покер "Хлопець з Цинциннаті".
Детективна мелодрама "У розпалі ночі"/"Задушливій південній ночі" (1967, премія "Оскар") вперше принесла йому успіх і у критики, і у публіки, бо була присвячена злободенним проблемам расової дискримінації і відрізнялася чудовою акторською грою Р. Стайгера ("Оскар") і С. Пуатьє.
Наступні дві стрічки — мелодрама "Афера Томаса Крауна" (1968) з С. Маккуїн і комедія "Весело, весело" (1969) — мали середній успіх, незважаючи на використання варіоєкрану в першій і сценарій Бена Хекта у другій. Наступні три картини викликали суперечливі судження: рок-опера "Ісус Христос — суперзірка" (1972), фантастична утопія "Роллерболл" (1974) і "F. I. S. T."/"Кулак" (1978) — драма з життя діячів профспілок, в якій успішно зіграв С. Сталлоне.
Судова драма "Правосуддя для всіх" (1979) і комедія "Кращі друзі" (1982) свідчили про поворот до реалізму, який досяг непомірно натурального  забарвлення "В армійській історії" (1984), присвяченій расизму в армії.
Після маловиразної стрічки "Агнеса — дочка божа" (1985) Норман поставив свій найкращий фільм 80-х років "Одержимі місяцем"/"Влада місяця" (1987) або, що отримав премію за режисуру на МКФ в Берліні і два акторських "Оскара" (Шер і Дукакіс).