Марсель Марсо

Народився Марсель Марсо 22 березня 1923 року в єврейській сім'ї. Його справжнє ім'я — Ісер. Однак для друзів він був Маркелом (французький варіант імені — Марсель). "Моя мати народилася на Коломийщинi, якщо бути точним — у Яблунові, (тепер Івано-Франківська область). А потiм сiм'я, (коли Ганся мала 8 років), виїхала до Ельзасу, саме там мама й зустрiлася з моїм батьком. А ось я вже справдi народився у Страсбурзі", (як той знову став французьким), — розповідав артист.

Коли Марселю виповнилося 15 років, його родині довелося тікати вже від німецьких фашистів. Батьку-єврею врятуватися не вдалося, в 1944 році його розстріляли в концтаборі Освенцім …

У роки 2-ї світової війни

Взявши для фальшивих паспортів прізвище наполеонівського генерала Марсо, Марсель та його брат Ален "примудрились" уникнути депортації з Франції. В сімнадцятирічному віці юнак вступив до лав Опору, а після звільнення Парижа від фашистів — до Французької національної армії (Марсель служив перекладачем генерала Шарля де Голля). Завдяки унікальному дару — блискавично змінювати вираз обличчя та ходу — Марселю вдалося переправити до нейтральної на той час Швейцарії і врятувати понад сімдесят єврейських дітлахів. Ризикуючи життям, він кілька разів проходив повз вартового, і той щоразу сприймав його за іншу людину.

В перервах між боями хлопець виступав перед французькими вояками. Він добре пам'ятав свій перший великий виступ: "Коли бойові дії закінчились, я продемонстрував декілька пантомімічних номерів трьом тисячам американських солдатів. Саме тоді з'явилася й перша рецензія в газеті "Stars and stripes". Так починалася професійна кар'єра міма.

Повоєнний період

Природа щедро обдарувала Марселя різними художніми здібностями. Після війни він відвідував школу декоративного мистецтва, а потім навчався в паризькому театрі Сари Бернар у театрального режисера Шарля Дюллена та актора Етьєна Декру. Саме вони відроджували у Франції мистецтво пантоміми. "Я довго вагався, ким стати — мімом чи художником, — зізнавався Марсо. — Відпочиваю я за мольбертом …" (До речі, свого часу Марсель Марсо написав книгу "Історія Біпа", яку сам проілюстрував. Серед його публікацій — книги малюнків і віршів, включаючи "Баладу про Париж та світ", "Фантазії Біпа", "Пімпорелло", "Третє око". Крім усього, Марсель Марсо — член Академії Мистецтв у Берліні, Мюнхені…) Зрештою він остаточно визначився з вибором професії: "Пантоміма — моє покликання", — і незабаром став визнаним метром цього жанру.

Перший значний виступ Марсо відбувся у серпні 1944 року, після звільнення Парижа, він називався "3000 трупів".

Після закінчення війни, в 1946 році Марсо вступив у драматичну школу Чарльза Далліна, а потім працював в театрі Сари Бернар у Парижі. Там його викладачем був Етьєнн Декрукс, інший учень якого Жан-Луї Барро запросив Марсо, знявши його в ролі Арлекіна.

Поява персонажа Біпа

Його сценічний персонаж Біп був створений Марселем Марсо в 1947 році під впливом фільмів Чарлі Чапліна. Біп — за визначенням також маленька людина в різних, найчастіше несприятливих обставинах. Сценічні мініатюри за участю Біпа сповнені співчуттям до бідолахи, якому не дуже щастить на балу буття.

Наприкінці 40-х минулого століття Марсель Марсо організував трупу "Співдружність мімів", яка проіснувала до 1960 року. Його постановки, серед яких "Ярмарок", "Флейтист", "В майстерні масок", "Давид і Голіаф", "Юність, зрілість, старість, смерть" йшли на великих сценах Франції, включаючи театр Сари Бернар та театр на Єлисейських полях. Найкращими своїми виставами артист вважав "Париж сміється, Париж плаче", де герой — давній знайомий Біп.

Зрілість актора

В 70-ті Марсо відкрив Паризьку школу пантоміми, а трохи згодом — фонд для підтримки мистецтва пантоміми у США. До речі, в Сполучених Штатах його виступи бачили чотири президенти, включаючи Білла Клінтона. Великий мім виховав чимало учнів і надихнув багатьох артистів. Скажімо, Майкл Джексон не приховував того, що в своєму танці використав прийоми видатного клоуна (уславлена "місячна хода" поп-короля народилася під впливом сценки Марсо "Той, що йде проти вітру"). А один з "Остапів Бендерів" — Сергій Юрський, скориставшись пластичним стилем міма, втілив свого часу на сцені образ Адама…

У 1978 році Марсо створив Паризьку школу пантоміми.

У 1996 році він заснував фонд для підтримки мистецтва пантоміми в США.

кажучи в численних інтерв'ю про свій важкий характер, Марсель Марсо зазвичай мав на увазі схильність до самотності. Можливо, саме тому, будучи за життя двічі одруженим і маючи чотирьох дітей (двох синів — Батиста і Мішеля від першого шлюбу та двох доньок — Каміль і Аурелію), артист з 80-х років минулого століття "усамітнився" в старовинному будинку, при цьому тісно спілкуючись з дітьми та багато гастролюючи. Він часто приїздив до СРСР (в Москві зустів кохану жінку), у 2001 році приїздив і до Києва.

У 2002 році Марсо став послом доброї волі ООН.

Смерть

Марсель Марсо пішов у вічність наприкінці вересня 2007 року. До кінця життя Марсель Марсо жив на фермі неподалік від Парижа.

Творчість

Марсель Марсо відомий світу передусім в образ клоуна Біпа. Ліричний, смішний і сумний водночас Біп — білолиций клоун в тільняшці та чудному капелюсі приніс своєму творцю в 1947 році всесвітню славу. Жестами і мімікою Біп демонстрував усю гаму людських почуттів — смуток і радість, кохання і розчарування, — й робив це настільки природно, що відразу став улюбленцем публіки, а відтак — і головним героєм численних мімічних сценок — "Біп і метелик", "Біп — продавець кульок", "Біп — приборкувач"… "Мій успіх у світі пов'язаний з тим, що пантоміма, як і музика, не знає меж", — говорив Марсо у відповідь на запитання про пошуки образу. В Біпі артист вбачав нащадка П'єро та своїх улюблених чаплінських персонажів. Тому й називали Марселя Марсо французьким Чапліном.