Андрій Кончаловський

Народився в сім'ї письменників С. Михалкова і Н. Кончаловської, дочки художника П. Кончаловського (уродженця м. Слов'янськ, тепер Донецької області).

В 1952 закінчив Центральну музичну школу. В 1957 закінчив Музичне училище при Московській консерваторії.

В 1957–1959 навчався в Московській державній консерваторії по класу фортепіано.

Після закінчення у 1965 режисерського факультету Всеросійського державного інституту кінематографії (майстерня М. Ромма) почав працювати як режисер на "Мосфільмі". Того ж року дебютував фільмом "Перший вчитель" за одноіменною повістю Чингіза Айтматова. В ролі головної героїні Алтинай зняв молоду балерину Наталію Арінбасарову, з якою потім одружився.

В 1972 отримав звання лауреата Державної премії Казахської РСР після всесоюзного успіху фільму "Кінець отамана" за його сценарієм (про ліквідацію чекістами білого отамана Дутова, 30 млн глядачів за 1972 рік).

В 1980 отримав звання народного артиста РРФСР. У тому ж 1980 виїхав до Америки, в Голлівуд. Зняв там кілька фільмів. За деякі з них отримав нагороди. Наприклад, стрічку "Гомер і Едді" (у головних ролях Вупі Ґолдберґ і Джеймс Белуші) віншували на МКФ у Сан-Себастьяні. Проте згодом режисер розчарувався в американському кіно і на початку 90-х повернувся на батьківщину.

2002 — академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук.

2005 — офіцер ордену Мистецтв і літератури Франції.

В 2005 заснував "Продюсерський Центр Андрія Кончаловського", який створює програми для провідних каналів російського телебачення — НТВ, РТР, "Культура", "Зірка", продюсує театральні постановки, здійснює книговидавничі проекти.

З 2010 член Громадської палати Російської Федерації.

В 2010 отримав Орден Почесного легіону у Франції.

У 2013 році очолив кінопремію "Ніка".

На даний час проживає з сім'єю як в Росії, так і за кордоном, в залежності від того, де працює.

Творчість

Перша самостійна повнометражна постановка — "Перший вчитель" (премія за найкращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова А.Тарковського).

У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці "документального реалізму" сільську драму "Історія Асі Клячиної", героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця на прізвисько Ася-хромоножка. Фільм, що не збігався з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений "на полицю" (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І. С. Тургенева ("Дворянське гніздо") і А. П. Чехова ("Дядя Ваня", приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).

У 1970-і роки в творчій еволюції режисера відбувається різкий поворот. За сценарієм Е.Грігорьєва він ставить поетичну драму про сучасну молодь "Романс про закоханих" (головний приз МКФ в Карлових Варах, 1974). Непростий в жанрових координатах фільм, заснований на зіставленні "романтичної" і "реалістичної" частин, користується великим глядацьким успіхом. Услід за цим Кончаловський декілька років працює над епопеєю "Сибіріада" (приз журі МКФ в Канні, 1978), події і герої якої — жителі глухого сибірського села Елань — простежуються з дореволюційних часів до 1970-х років. Епічний лад картини знайшов вираз не тільки в долях героїв декількох поколінь, але і у вражаючих звукозорових пасажах (оператор Л.Пааташвілі, композитор Е. Артем'єв). Примітно, що обом фільмам був властивий громадянсько-патріотичний пафос, який сприймався радше як органічний елемент їхньої стилістики, ніж наслідок вимушеного компромісу з владою. Режисер був удостоєний звання народного артиста РРФСР. Проте після постановки цих картин Кончаловський проявляє незговірливість у відносинах з керівництвом Держкіно СРСР і незабаром стає першим радянським режисером, що виїхав для роботи до Голлівуду.

У США Міхалков-Кончаловський був вимушений працювати в традиціях голлівудського "мейнстріму", віддаючи пріоритет сюжетній цікавості перед "психологією", соціальним типам — перед характерами, проте в деяких фільмах ("Коханці Марії", "Гомер і Еді" — Гран-прі МКФ в Сан-Себастьяні) він зберіг характерні ознаки європейського стилю. Після конфлікту з продюсерами на зйомках фільму "Танго і Кеш" режисер був вимушений достроково розірвати контракт.

Після повернення до Росії новим героєм фільму Міхалкова-Кончаловського (поставленого в копродукції з США і Італією) став кіномеханік, що обслуговував перегляд Сталіна і його найближчого оточення ("Ближній круг"). Потім режисер знов звернувся до теми і героїв фільму "Асине щастя" (Курочка-ряба), спробувавши ввести їх у контекст соціальної ломки 1990-х років. Наприкінці 1990-х років Кончаловський екранізував для американського телебачення старогрецький епос Одіссея, випустив дві книги мемуарів, займався постановкою масштабних театралізованих дій і оперних спектаклів.

За своє творче життя Кончаловський написав 23 сценарії, зробив декілька гучних театральних постановок, опублікував декілька книг, отримав безліч премій, нагород, звань.