Кір Буличов

Ігор Всеволодович Можейко народився 18 жовтня 1934 року в Москві. Після закінчення школи вступив до Московського державного інституту іноземних мов імені Моріса Тореза, який закінчив у 1957 році. Два роки працював у Бірмі перекладачем і кореспондентом інформагенції АПН.

У 1959 році повернувся до Москви і вступив до аспірантури Інституту сходознавства АН СРСР. Писав історико-географічні нариси для журналів "Вокруг света" і "Азия й Африка сегодня".

У 1962 році закінчив аспірантуру, з 1963 року працював в Інституті сходознавства АН СРСР, спеціалізуючись на історії Бірми. В 1965 році захистив кандидатську дисертацію по темі "Паганська держава (XI—XIII століття)", в 1981 році — докторську дисертацію по темі "Буддійська сангха й держава в Бірмі". Відомий працями з історії Південно-Східної Азії.

Перше оповідання — "Маунг Джо буде жити" — було опубліковано у 1961 році. Фантастику почав писати в 1965 році. Перше фантастичне оповідання — "Обов'язок гостинності" — було опубліковано як "переклад розповіді бірманського письменника Маун Сейн Джи". Наступні фантастичні твори публікувалися під псевдонімом рос. "Кирилл Булычев" — псевдонім був скомпонований з імені дружини й дівочого прізвища матері письменника. Згодом ім'я "Кирилл" стали писати скорочено — "Кир.", потім крапку прибрали. Інколи підписував твори як рос. "Кирилл Всеволодович Булычёв".

Своє справжнє ім'я письменник приховував до 1982 року, оскільки остерігався, що його звільнять з Інституту сходознавства, керівництво якого нібито вважало фантастику несерйозним заняттям.

Кир Буличов опублікував кілька десятків книг.

Також писав кіносценарії. Більш ніж двадцять з його творів було екранізовано.

У 1982 році став лауреатом Державної премії СРСР за сценарії до художнього фільму "Через терни до зірок" і повнометражного мультфільму "Таємниця третьої планети". Після вручення Державної премії стало відоме справжнє ім'я письменника, проте з інституту його не звільнили.

Лауреат премії фантастики "Аеліта-97".

Помер 5 вересня 2003 року, у віці 68 років. Похований у Москві на Міусському цвинтарі.

У 2004 році Кир Буличов посмертно став лауреатом шостої міжнародної премії в галузі фантастичної літератури імені Аркадія і Бориса Стругацьких ("АБС-премія") в номінації "Критика і публіцистика", за серію нарисів "Пасербиця епохи".