Жак Дютронк

Жак Дютронк народився у Парижі 28 квітня 1943 року в сім'ї інженера, виріс в 9-му окрузі Парижу. Здобув освіту в початковій школі Рокрой-Сен-Леон (нині ліцей Lycée Rocroy-Saint-Léon), навчався у ліцеї Кондорсе в Парижі, Еколь де ла Рю Бланш (зараз театральна студія), а потім у Вищій Professionnelle de Dessin Industriel, де вивчав графічний дизайн у 1959 році. Будучи підлітком, він часто проводив вечори в кінотеатрах на Великих Бульварах і посилено займався грою на гітарі.

Кар'єра

Музика

На початку 1960-х років Дютронк зібрав свою власну групу під назвою "El Toro et les Cyclones". Паралельно він працював асистентом креативного директора в студії звукозапису "Vogue". У 1966 році його група здобула певну популярність завдяки хіту "Et moi, et moi, et moi".

У 1965 році Жак Дютрон зустрічає письменника і журналіста Жака Ланцмана. Завдяки цій дружбі склалася довга (близько десяти років) і плідна співпраця автора і композитора. У 1968 році Дютронк уперше виходить на естраду як співак і досі залишається одним з найпопулярніших і найяскравіших виконавців пісні у Франції.

Кінематограф

Кінодебют Жака Дютронка відбувся у 1973 році: він зіграв одну з головних ролей у фільмі свого старого друга Жана-Марі Пер'є "Антуан і Себастьян". Стрічка мала великий успіх, і популярний співак незабаром перетворився на не менш популярного актора. За десять років він знявся більше ніж у 20-ти фільмах. Будучи великим прихильником Хамфрі Богарта, він швидко перейшов від комічних ролей ("Добрі і злі", "Віолета і Франсуа") до драматичних. Однією з найяскравіших робіт актора в ранній період стала роль сумного клоуна у драмі Анджея Жулавського "Головне — кохати".

У 1980-ті Дютронк продовжував працювати на знімальному майданчику та у студії звукозапису. Він зіграв Поля Годара, альтер-его режисера Жана-Люка Годара, у драмі "Рятуйся, хто може" (1980), потім знявся у Барбета Шредера ("Шулери") і — вже удруге — у Жулавського ("Мої ночі прекрасніші за ваші дні").

Значною роботою Жака Дютрона стало виконання головної ролі в біографічній стрічці режисера Моріса Піали "Ван Гог" (1992), присвяченому останнім дням життю великого художника. За цю роль Дютрон був нагороджений премією "Сезар" у номінації "Найкращий актор". Згодом він номінувався на престижну нагороду ще тричі (за ролі у фільмах "Мадо", "Се ля ві" та Вандомська площа), а у 2005 році отримав почесний "Сезар" за сукупність творчих досягнень.

У 1990-ті та 2000-ні роки Дютронк продовжував зніматися у найкращих незалежних режисерів Франції, таких, як Ніколь Гарсія ("Вандомська площа") і Клод Шаброль ("Спасибі за шоколад"), паралельно беручи участь у жанрових стрічках. У 2001 році він з'явився в комедії "Се ля ві", у 2002 та 2004 — в комедіях "Цілуй, кого хочеш" і "Розпусники". У 2007 Дютрон знявся відразу у двох популярних фільмах: драматичній комедії "Моє місце під сонцем" і кримінальному трилері "Друге дихання", де його партнерами стали Даніель Отей, Моніка Белуччі, Мішель Блан та Ерік Кантона.

У 2010 році Жак Дютрон після трирічної перерви повернувся на екрани. Він виконав головну роль у мелодрамі "Жозеф та дівчина", де його партнеркою стала молода акторка Афсія Ерзі.

Жак Дютронк написав музику до кількох фільмів, таких, як "Антуан і Себастьян", "Брудний мрійник", "Ван Гог".