Яніна Жеймо

Народилася 1909 року в місті Вовковиськ (тепер Гродненська область, Білорусь) у родині циркових артистів. Її батько Юзеф Болеслав Жеймо (помер 1923) був поляком, мати — росіянкою. З трирічного віку виступала в цирку — наїзницею, гімнасткою, балериною і музичним ексцентриком. У 1925—1927 роках працювала на естраді.

Знімалася в кіно з 1925 року. Закінчила майстерню ФЕКС у Ленінграді (1929).

Актриса кіностудії "Ленфільм". Популярність принесли фільми "Розбудіть Оленку" (1934), "Подруги" (1935) і "Вороги" (1938). У 1939 році отримала орден "Знак Пошани".

Під час німецько-радянської війни перебувала в блокадному Ленінграді.

З 1949 по 1956 роки — актриса Театру-студії кіноактора.

В 1957 році з третім чоловіком, польським режисером Леоном Жанно, виїхала до Польщі. З 1957 року мешкала головним чином у Варшаві, часто бувала в Радянському Союзі. У 1980-х році переїхала до Москви, жила на вулиці Лєскова, будинок 21.

Померла 29 грудня 1987 року у Варшаві, труну з тілом привезли до Москви. Похована Яніна Болеславівна, згідно із заповітом, на Востряковському кладовищі (98-ма ділянка).

Творчість
Широку популярність актрисі принесла роль Попелюшки в післявоєнному однойменному фільмі Надії Кошеверовій.

Родина
Перший чоловік — Андрій Кострічкін (1901—1973), актор. Розлучилися в 1932 році.
Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачем до російськомовних версій дубльованих фільмів.
Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
Правнуки: Яніна Леонідівна Кострічкіна, музикант; Олексій Леонідович Кострічкін, актор Театру музики та поезії під керівництвом Олени Камбурової, актор і режисер дубляжу; Олександр Леонідович Кострічкін, кінознавець і актор дубляжу.
Другий чоловік — Йосип Хейфиц (1905—1995), кінорежисер.
Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
Онуки Петро і Павло.
Третій чоловік — Леон Жанно (1908—1997; польськ. Leon Jeannot), кінорежисер.