Гейл Харольд

Ґейл Гарольд народився в місті Декейтер, штат Джорджія. Його батько був інженером, мати — агентом з нерухомості. Батьки були побожними п'ятидесятниками, і Ґейл отримав суворе виховання. У віці 15 років він залишив церкву зі словами "Я знав, що це дурниця"; його батько залишив церкву кількома роками пізніше.

Після закінчення школи Lovett в Атланті, Джорджія, Гарольд вступив в Американський Університет Вашингтона, отримував футбольну стипендію, став вивчати гуманітарні науки (в т.ч. романську літературу), але залишив університет через півтора року після конфлікту з тренером. Потім Ґейл переїхав до Сан-Франциско, вирішивши вчитися фотографії в Художньому Інституті Сан-Франциско.

У 1997 році його подруга і землячка, Сьюзі Ландау (дочка актора Мартіна Ландау, продюсера фільмів Френсіса Форда Копполи), помітила талант Гейла і наполягла на тому, щоб той спробував себе на сцені. З 1997 року Ґейл брав уроки у Джоан Шекель (англ. Joan Scheckel), котра починала як акторка на Нью-Йоркській авангардній сцені. У середині 90-х Джоан відкрила власну майстерню для акторів і режисерів — і стала досить затребувана в Голлівуді.

У дитинстві Ґейл Гарольд ніколи не мріяв виступати на сцені перед великою аудиторією. Він захоплювався футболом, возився з мотоциклами і грав на гітарі. Перші кроки на сцені Ґейл зробив у Лос-Анджелеському Театральному центрі (англ. Los Angeles Theatre Center) у постановці "Я і мій друг" (англ. Me and My Friend) і після цього вирішив глибше вивчити акторську майстерність. "Коли я вперше побачив Меріан Селдес (англ. Marian Seldes) у постановці "The Play About the Baby", говорить Ґейл, "Я зрозумів, що таке — грати на сцені. Це почуття спілкування, те, що змусило мене кинути роботу з фотографією та друком і з головою зануритися у світ Театру."

Задовго до того як Гейл приєднався до складу серіалу "Близькі друзі" (англ. Queer as Folk) і став проповідувати філософію каналу Showtime "Без обмежень", він перейшов межі дозволеного в декількох проектах, до яких сильно прив'язався. У 1998 році він грав туриста в п'єсі "Індійська королева" (англ. The Indian Queen), Британської опери в стилі бароко. Текст п'єси ряснів жорсткими расистськими стереотипами. Після прем'єри вистави журналіст "LA Times" написав: "Є щось в постановці "Індійська королева", що може образити буквально кожного. Але є також і те, що викличе захоплення і подив у кожного. Це суміш. Але це блискуча суміш".

Першою роллю у художньому фільмі для Гейла стала дивна, але приваблива до себе роль Букера в картині Пола Шорінга "36K" і недовга поява у фільмі Лорі Сільвербуш "Mental Hygiene".

У 2001 він знявся у фільмі "Поминки" (англ. Wake), зрежисований Роєм Фінчем. У 2002 Гейл був зайнятий в незалежній картині під назвою "Очі носорога" (англ. Rhinoceros Eyes), де зіграв на пару з Майклом Піттом, виконавши роль детектива. Навесні 2004 в Нью-Йорку він був задіяний у чорній комедії "Life on the Ledge" в ролі гангстера. Також у 2004 році Ґейл знявся у трисерійному фільмі для каналу Showtime під назвою "Батьки і діти" (англ. Fathers and Sons), який був вперше показаний на кінофестивалі в Сарасота в січні 2005 року. У картині "The Unseen" він знову зіграв з Мішель Клуні, з якою вже працював у серіалі "Близькі друзі". Зйомки проходили в околицях Атланти, штат Джорджія. У серіалі "Пропала" (англ. Vanished) для каналу FOX Гейл був задіяний тільки в перших 7 епізодах.

Гейл попрацював з кумиром свого дитинства Девідом Боуі, ставши помічником продюсера музичної стрічки "Скотт Вокер" (англ. Scott Walker: 30 Century Man), прем'єра якої відбулася на кінофестивалі в Лондоні у 2006 році.

Під час короткої перерви у зйомках серіалу "Близькі друзі" в 2001 року, Гарольд зіграв роль Джоша у позабродвейських постановці "Дядечко Боб" (англ. Uncle Bob). Йому дуже сподобалася ця роль, тому що його персонаж був прямою протилежністю Брайану Кінні. Джош емоційно нестійкий, з суїцидальними нахилами, можливо небезпечний і виразно непривітний молодий чоловік. Ґейл повернувся на нью-йоркську сцену тільки в 2006 році з п'єсою "Раптово, минулого літа" (англ. Suddenly Last Summer) за твором Теннессі Вільямса.

Як і у його альтер-его з серіалу "Близькі друзі", Брайана, у Ґейла відмінне почуття стилю. Один з його улюблених дизайнерів — Патрік Антоша, костюмер серіалу "Близькі друзі".

Мені подобається ходити по магазинах з костюмером, адже він знає цікаві місця. Забавно вбити кілька годин, прогулюючись між вішалок з одягом, що тебе заводить, але який ти навряд чи коли-небудь будеш носити.

Патрік, однак, зауважив, що коли вони з Ґейлом ходять по магазинах, більшу частину часу вони проводять за розмовами і поїданням суші.

Ґейл дуже чутливий, розумний і сором'язливий; хоча, якщо судити про нього по ролі в "Близькі друзі", в це складно повірити. На жаль про нього відомо не багато, тому що Ґейл дуже скритний і не любить говорити про себе. Він любить говорити про свою роботу, тому що вона для нього дуже багато означає.