Філ Коллінз

Коли Коллінзу було п'ять років, йому на Різдво подарували іграшковий барабан. Пізніше його дядько виготовив йому саморобний барабан, яким він регулярно користувався. Як тільки Коллінз подорослішав, батьки купили йому професійнішу установку. Він практикував, граючи поруч з телевізором та радіоприймачем, і ніколи не вчився читати та писати музичну нотацію, навпаки, він використовує власноруч розроблену систему.

Професійне виховання Коллінза розпочалося в чотирнадцять років після його вступу до школи акторів Barbara Speake. Власну професійну кар'єру розпочав як дитячий актор та модель, а свою першу головну роль Артфула Доджера він зіграв в у фільмі-м'юзіклі "Oliver!", знятого за мотивами повісті Чарльза Діккенса "Пригоди Олівера Твіста". Він також узяв участь у кінокомедії "Вечір важкого дня" від гурту The Beatles як один з глядачів-підлітків, що кричить під час публічної концертної сцени. Незважаючи на цю роль статиста в цьому фільмі, Коллінза там показано крупним планом: його мати була найнята для виконання виплат статистам в цьому фільмі, саме завдяки їй її сина було показано коротким крупним планом. Коллінз також проходив прослуховування на роль Ромео в фільмі "Ромео і Джульєтта" (1968), знятого за однойменною п'єсою. У 1970 р. 19-річний Коллінз виконав на перкусійних інструментах пісню Джорджа Гаррісона "The Art of Dying". Гаррісон це зазначив у вкладиші компакт-диску перевиданої у 2000 р. нової версії цього альбому. Коллінз також був серед трьох останніх акторів-фіналістів на роль "I.Q." в дитячому американському телевізійному шоу "The Bugaloos" поступившись англійському актору-музиканту Джону Макіндо.

Незважаючи на професійний початок кар'єри актора Коллінз продовжує тяжіти до музики. Протягом навчання в школі "Chiswick Community School" він сформував свій перший гурт з назвою "The Real Thing", а пізніше приєднався до гурту The Freehold. З останнім він записав першу власну пісню "Lying Crying Dying".

Перша підписана Коллінзом угода була як барабанщик для гурту Flaming Youth, награвши разом альбом "Ark 2" (1969). Цей концептуальний альбом, створений під впливом прикутої уваги ЗМІ до висадки людини на Місяці, не став комерційно вдалим незважаючи на позитивні оцінки критиків. Британський музичний щотижневик "Melody Maker" змальовував альбом як "поп-альбом Місяця", описуючи це як "гарно зіграну, зрілу музику з приємною, зімкнутою гармонією". Головний сінґл альбому "From Now On" не здобув успіху на радіо. Після року концертних турне гурт розпався через брак успіхів та напругу в колективі.

Ера "Genesis"

У 1970 р. Коллінз відповів на оголошення в "Melody Maker", в якому йшлося про пошуки барабанщика, який би знався на акустичній музиці та гітариста, що вміє грати на дванадцятиструнній гітарі. Це оголошення розмістив Genesis через вихід з гурту трьох ударників після запису перших двох альбомів. Прослуховування відбулося в будинку батьків Пітера Ґебріела. Кандидати, що розглядалися, мали виконати композиції з другого альбому гурту "Tresspass" (1970). Коллінз прибув до будинку в ранішній час, і прослухав виконання цих композицій іншими претендентами, поки плавав в тамтешньому басейні, після чого, коли настала його черга на прослуховування, виправно виконав всі вказані твори.

Коллінз переміг в цьому прослуховуванні і роком пізніше, вже за його участю був записаний альбом "Nursery Cryme". І хоча наступні п'ять років його роль зводилася головним чином до ударника та бек-вокаліста, тим не менш були записані дві композиції, в яких він виступив як основний вокал: "For Absent Friends" (з альбому "Nursery Cryme") та "More Fool Me" (з альбому "Selling England by the Pound", 1973).