Катерина Савінова

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1950).

Знялася більш ніж в двадцяти картинах, в тому числі: "Кубанські козаки" (1950, Люба), "Велика родина (фільм)|Велика родина" (1954, Дуняша), "Одруження Бальзамінова" (1964, куховарка Матрона) та ін., а також в українських кінокартинах: "Тінь біля пірсу" (1955, Клава Воропай), "Приходьте завтра" (1963, Фрося Бурлакова). Роль Фросі Бурлакової стала "зоряною" і принесла популярність. Також за виконання цієї ролі Катерина Савінова стала лауреатом I-го Всесоюзного кінофестивалю в номінації Призи акторам (Ленінград, 1964).

Перша дружина режисера Євгена Ташкова і мати російського актора Андрія Ташкова.

За словами чоловіка на зйомках у Криму протягом 1952 року в кінофільмі "Сільський лікар" Сергія Герасимова купила та випила сире молоко, яке було заражене бруцелами. Через це захворіла на бруцельоз, який не був виявлений своєчасно. Внаслідок цієї хвороби отримала ускладнення, викликані розладом центральної нервової системи, що призвело до появи тяжкої депресії, на яку страждала тривалий час[1]. Знаючи про невиліковність своєї хвороби, покінчила життя самогубством (кинулася під потяг). Похована в Новосибірську.

Пам'ять

Про життя і творчість актриси вийшло кілька телепередач: "Щоб пам'ятали. Савінова Катерина" (1995) Леоніда Філатова, "Як ішли кумири. Савінова Катерина" (2006), "Трагедія Фросі Бурлакової" (2007).
У 2006 році видавництво "Азбука" випустило книгу "Світло згаслої зірки: Катерина Савінова. (Рукописи, спогади, фільмографія)".
На батьківщині, в селі Ельцовка на Алтаї, відкрито меморіальний музей Катерини Савінової.