Михайло Боярський

Боярський народився 26 грудня 1949 року в Ленінграді в театральній родині. Його батько Сергій і дядько Микола Боярські були провідними акторами театру імені Коміссаржевської, мати була актрисою Театру комедії. Батьки хотіли бачити сина музикантом і віддали його в музичну школу при консерваторії по класу фортепіано. Проте після закінчення школи Михайло вирішив поступати в Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії та успішно склавши вступні іспити, був зарахований до інституту.

У 1972 році, після закінчення інституту, Михайло Боярський був прийнятий в трупу Ленінградського державного драматичного театру ім. Ленсовета (з 1992 року — Санкт-петербурзький Відкритий театр).

За роки роботи в Театрі імені Ленсовета актор зіграв безліч помітних ролей, у тому числі у виставах "Дульсинея Тобосська" (Луїс), "Люди і пристрасті" (відразу три ролі), "Снігова королева" (Радник), "Станція" (Осман), "Місіс Пайпер веде слідство", "Тригрошова опера" (Меккі-ніж) та багатьох інших.

У кіно Михайло дебютував ще будучи школярем, знявшись у короткометражному фільмі "Обережно, сірники". Цей же дебют актора відбувся в 1974 році, у фільмі режисера Леонід Квініхідзе "Солом'яний капелюшок". Однак популярність прийшла до Боярського в 1975 році, коли на екрани вийшов двосерійний телефільм Віталія Мельникова "Старший син" за п'єсою Олександра Вампілова, в якому Михайло Боярський в парі з Миколою Караченцовим зіграв одну з головних ролей — Семена на прізвисько Сільва.

Після цього успіху в кіно стала мінятися і кар'єра актора в театрі. Він отримав кілька цікавих ролей у низці спектаклів, а потім був затверджений і на головну роль — Трубадура в мюзиклі "Трубадур і його друзі", де роль Принцеси грала молода актриса Лариса Луппіан, що стала незабаром дружиною Боярського.

У 1977 році Боярський знявся у музичному фільмі "Собака на сіні", знятому за п'єсою Лопе де Вега (режисер Ян Фрід).

Зірковий час актора в кінематографі настав у 1978 році, коли на екрани країни вийшов фільм Георгія Юнгвальд-Хилькевича "Д'Артаньян і три мушкетери", в якій Боярський виконав роль д'Артаньяна. За роботу в цьому фільмі Михайлу Боярському в 1984 році було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР. Згодом Михайло Боярський зіграв роль Д'Артаньяна ще в трьох картинах — продовженнях фільму про мушкетерів — "Мушкетери двадцять років по тому" (1992), "Таємниці королеви Анни, або Мушкетери тридцять років по тому" (1993) "Повернення мушкетерів" (2009).

Актор знявся в багатьох фільмах, в тому числі "Республіка Шкид", "Новорічні пригоди Маші і Віті", "Мама", "Сватання гусара", "Людина з бульвару Капуцинів", "В'язень замка Іф", "Гардемарини, вперед!", "Віват, гардемарини!", "Дон Сезар де Базан", "Божевільний", "Тартюф", "Королева Марго", "Плачу вперед", "Ідіот", "Тарас Бульба" та інших.

Михайло Боярський також озвучує музичні і мультиплікаційні фільми. Ним озвучені мультфільми "Летючий корабель", "Блакитне щеня", "Розлучення", "Нові Бременські" та інші.

У багатьох фільмах актор виконував пісні, що стали згодом шлягерами, з якими Боярський виступає на естраді. Вперше він заспівав в дитячому музичному фільмі "Новорічні пригоди Маші і Віті", потім в музичній казці "Мама". А пісні "Пока-пока-покачивая…", "Пуркуа па" й інші з фільму "Три мушкетери" стали справді народними. Також запам'яталися глядачам пісні з дитячого фільму "Вище райдуги". Боярський співав у фільмах: "Куди він дінеться!", "Гумма-гам", "Людина з бульвару Капуцинів", "Дон Сезар де Базан".

Михайло Боярський був автором телепередач "Доміно" і "Боярський двір", а також одним з ведучих програми "Білий папуга".

У 1986 році Боярський пішов із Театру імені Ленсовета і організував власний театр — Ленінградський державний музично-драматичного театру "Бенефіс", який не тільки об'єднав у собі кілька естрадних колективів, ляльковий театр, рок-групи, але і зайнявся організацією гастролей відомих артистів Росією. Першою постановкою цього театру став спектакль "Інтимне життя", який у 1997 році завоював приз за найкращий акторський ансамбль на міжнародному фестивалі "Зимовий Авіньйон". У виставі зайняті чотири актори: Михайло Боярський, Лариса Лупіан, Сергій Мігіцко і Ганна Алексахіна.

У 2007 році уряд Петербурга закрив театр "Бенефіс", яким керував Михайло Боярський, мотивуючи це тим, що будинок перебував в аварійному стані, а у міста немає коштів на його ремонт. Було вирішено приміщення на Мойці продати для залучення приватного інвестора. Нового місця для театру не запропонували. Однак найзначиміші проекти театру, такі як хоровий фестиваль "Співочий Пітер" і спектакль "Інтимна життя" перейшли у відання фонду "Бенефіс", створеного у 2003 році.