Вхід

Леонід Биков

Леонід Биков

Дата народження:12 грудня 1928 стрілець

Дата смерті:11 квітня 1979

Місце народження:село Знам'янське, Донецької обл.

Діяльність:актор, режисер

Досягнення:Заслужений артист РРФСР (1965), Народний артист Української РСР (1974).

10,0
801 голос
Оцінити:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

У 1929 році батьки переїхали до Краматорська (селище Жовтневе). У 1936 році сім'я переїхала на нове місце проживання — район "Прокатчики". В цьому ж році він поступив до першого класу школи № 7. Трохи пізніше навчався у 11-й школі до 1941 року. Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року разом із сім'єю був евакуйований до м. Барнаул. Після повернення до Краматорська поступив до машино-будівельного технікуму, де вчився у 1944–1945 роках, але не закінчив його. У 1945–1946 роках навчався у школі робочої молоді. Останній 10 клас закінчував у середній школі № 6, яку закінчив у 1947 році. Беручи участь у самодіяльності, він уперше вийшов на сцену місцевого будинку культури імені Леніна.

Змалку Биков мріяв про авіацію і двічі поступав до льотних училищ. Перший раз — в Ойрот-Турі (в 1943 році), куди в 1942 році було евакуйовано другу Ленінградську спецшколу військових льотчиків, але туди його не взяли (можливо через стан здоров'я).

У 1929 році батьки переїхали до Краматорська (селище Жовтневе). У 1936 році сім'я переїхала на нове місце проживання — район "Прокатчики". В цьому ж році він поступив до першого класу школи № 7. Трохи пізніше навчався у 11-й школі до 1941 року. Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року разом із сім'єю був евакуйований до м. Барнаул. Після повернення до Краматорська поступив до машино-будівельного технікуму, де вчився у 1944–1945 роках, але не закінчив його. У 1945–1946 роках навчався у школі робочої молоді. Останній 10 клас закінчував у середній школі № 6, яку закінчив у 1947 році. Беручи участь у самодіяльності, він уперше вийшов на сцену місцевого будинку культури імені Леніна.

Змалку Биков мріяв про авіацію і двічі поступав до льотних училищ. Перший раз — в Ойрот-Турі (в 1943 році), куди в 1942 році було евакуйовано другу Ленінградську спецшколу військових льотчиків, але туди його не взяли (можливо через стан здоров'я). Другий раз — у Кривому Розі у 1945 році в льотне училище, але і тут не вдалося вчитись, можливо через фальсифікацію документів.

В школу акторів у Києві його не прийняли, адже на той час (1946 рік) він ще не мав атестату про середню освіту, але наступного року Биков поступив на українське відділення акторського факультету Харківського театрального інституту, який закінчив у 1951 році. У 1951-1960 роках — він актор Харківського державного академічного театру імені Т. Шевченка. У театрі починається його акторська кар'єра. Роль матроса Паллади у виставі "Загибель ескадри" стала дебютною на театральній сцені. Потім (1952) була роль Павки Корчагіна у "Як гартувалась сталь", Москатель у комедії "З коханням не жартують". Биков на сцені театру зіграв понад 20 ролей — головних, другорядних і навіть без слів ("Не називаючи прізвищ", "Роки блукань", "Людина шукає щастя", "Вулиця трьох солов'їв, 17", "Коли цвіте акація", "В пошуках радості" тощо).

У 1960—1969 роках — актор і режисер кіностудії "Ленфільм", з 1969 — актор і режисер кіностудії імені Довженка. Автор сценарію сатиричного кіножурналу "Ґніт".

У кіно свою першу роль він зіграв у 1952 році на "Ленфільмі" в фільмі "Переможці", потім зіграв Сашка у фільмі Київської студії "Доля Марини". Наступну роль він отримав у фільмі "Приборкувачка тигрів", де зіграв Петю Мокіна. У 1955 році — головна роль у фільмі "Максим Перепелиця".

У числі найліпших ролей Леоніда Бикова в кіно можна назвати Богатирьова ("Дорога моя людина", 1958), Акішина ("Добровольці", 1958), танкіста ("Травневі зірки", 1959), Альошки ("Альошкіна любов", 1960), Гаркуші ("На семи вітрах", 1962).

Наприкінці 60-х років разом з Євгеном Онопрієнком і Олександром Сацьким створено сценарій фільму про льотчиків, який довго не пропускала цензура, через його "негероїчність". Після довгого очікування в 1973 році, Биков зняв таки "В бій ідуть лише „старі“". У цій картині актор зіграв головну роль, прототипом якої став цілий ряд славетних льотчиків Великої вітчизняної, і в першу чергу Віталій Попков.

У 1976 році знято ще один фільм — "Ати-бати, йшли солдати".

У 1978 році розпочалися зйомки фантастичного сатиричного фільму "Прибулець" за повістю Євгена Шатька "Прибулець-73". Биков виступив в якості автора сценарію, режисера та виконавця головної ролі інопланетянина Глоуза та колгоспника Юхима. У березні 1979 року вже відзнято дві частини фільму на кіноплівку і 5 квітня представлено суду критиків. Картину чекав успіх, але доля зруйнувала плани.

Леонід Биков трагічно загинув у автомобільній катастрофі на 47-му кілометрі траси "Мінськ-Київ" 11 квітня 1979 року. Биков повертався на своїй машині з дачі під Києвом. Попереду нього рухався трактор МТЗ-50 з культиватором, і з невідомих причин Биков вирішив його об'їхати, не переконавшись у безпеці обгону. І як тільки він став здійснювати обгін, побачив, що йому назустріч рухалася вантажівка ГАЗ-53. Биков почав гальмувати, автомобіль розвернуло на склизький трасі вліво на 90 градусів, однак уникнути зіткнення не вдалося. Вантажівка протягла "Волгу" Бикова приблизно 20 метрів… Похований Леонід Федорович Биков на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33).

На місці загибелі (траса Київ-Іванків, 400 метрів після виїзду з смт Димер у бік Іванкова) встановлено пам'ятний знак. Але свідки аварії стверджують, що дтп сталося ще далі від "офіційного" місця.

За однією з помилкових версій, нібито під час зйомок картини "Прибулець", Леонід пише дивний лист-заповіт на ім'я своїх друзів Миколи Мащенка та Івана Миколайчука, наче передчуваючи швидку трагедію. Але в дійсності, "заповіт" написано за три роки до смерті, після перенесеного ним інфаркту. Лист, за спогадами його дочки Мар'яни, написано на невеличкому аркушику в стилі батька, з назвою "А якщо це кінець…".

У 1929 році батьки переїхали до Краматорська (селище Жовтневе). У 1936 році сім'я переїхала на нове місце проживання — район "Прокатчики". В цьому ж році він поступив до першого класу школи № 7. Трохи пізніше навчався у 11-й школі до 1941 року. Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року разом із сім'єю був евакуйований до м. Барнаул. Після повернення до Краматорська поступив до машино-будівельного технікуму, де вчився у 1944–1945 роках, але не закінчив його. У 1945–1946 роках навчався у школі робочої молоді. Останній 10 клас закінчував у середній школі № 6, яку закінчив у 1947 році. Беручи участь у самодіяльності, він уперше вийшов на сцену місцевого будинку культури імені Леніна.

Змалку Биков мріяв про авіацію і двічі поступав до льотних училищ. Перший раз — в Ойрот-Турі (в 1943 році), куди в 1942 році було евакуйовано другу Ленінградську спецшколу військових льотчиків, але туди його не взяли (можливо через стан здоров'я).

Читати повністю
Повернутися до списку персон

Вхід через сервіси

Для входу на KINOafisha.ua ви можете використати
свої акаунти в наступних сервісах: