Алессіо Боні

Народився 4 липня 1966 року в Сарніко — середньовічному місті на озері Ізео. Він був середнім з трьох синів Ігнаціо Боні та його дружини Роберти, старшого брата звати Марко, молодшого — Андреа. Алессіо покинув школу та з 14-ти років разом з батьком працював плиточником у Віллонго. У 1986—1988 роках виїжджав до Сан-Дієго, США, де працював офіціантом, розносчиком газет, нянькою, готував піцу, катав дітей на поні. У 1988 році почав акторську кар'єру в популярних в Італії фото-романах.

На театральній сцені з 1990 року. Працював під керівництвом видатного театрального режисера Джорджа Стрелера. Тоді ж почав зніматися на телебаченні та в кіно. Закінчив Національну академію драматичного мистецтва ім. Сільвіо д'Аміко (1992, майстерня Ораціо Кости Джованджиглі). У 1995 році вивчав акторську майстерність у Лос-Анджелесі.

Перший справжній успіх принесла роль Міно Тонеллі у мінісеріалі Карло Ліццані "Жінка з поїзда" (1998). Не менш успішними стали ролі доктора Марко Оберона у серіалі "Пристрасті по-італійськи" (1999—2000), Маттео Гараті у фільмі Марко Тулліо Джордана "Найкращі роки молодості" (2003), Бруно в "Якщо народжений, вже не сховаєшся" (2005), Джорджо Пеллегріні у "Прощавай, кохана" (2006), Андрій Болконський у серіалі "Війна і мир" (2007) та Мікеланджело да Караваджо у серіалі "Караваджо" (2007).