Володимир Остапчук знявся в кіно

Актор-новачок Володимир Остапчук та ветеран кіно і театральної сцени Михайло Кукуюк – герої нової української комедії "Побачення у Вегасі". Про те, як проходили зйомки на режимному об'єкті, важкий вибір між кіно та "Танцями з зірками", бачення розвитку українського кіно і майбутні головні ролі Володимир і Михайло розповіли в ексклюзивному інтерв'ю.

Володимире, для вас зйомки в "Побаченні у Вегасі" – перший великий кінопроект. Розкажіть історію, як ви отримали роль у фільмі, чи довго думали, перш ніж прийняти пропозицію, чи був кастинг?

Насправді спочатку ми з авторами фільму вели переговори про те, щоб я грав роль головного героя, Артема. Але з огляду на те, що зйомки більшості сцен фільму проходили в Лас-Вегасі і Каліфорнії і збігалися з моєю участю в "Танцях з зірками", розриватися між Києвом і пустелями Невади я б ніяк не зміг. Але роль пілота вважаю ключовою для сюжету – в принципі, з нього починається і закручується вся історія. Але розкривати подробиці не буду, все побачите самі в кіно! Щодо того, чи довго думав, – ні, погодився майже відразу. Я граю веселого безтурботного пілота, який постійно жартує, тому по суті я виконав роль самого себе.

Михайле, а у вас серед усіх акторів, які брали участь у фільмі, мабуть, найбагатший акторський досвід. Чи допомагали менш досвідченим колегам порадами і повчаннями? За всю вашу кар'єру зйомки перетворилися в щось буденне чи до сих пір є якесь хвилювання перед початком роботи над кожним новим проектом?

Я дійсно почав акторську кар'єру ще в ранньому дитинстві, в кінці 70-х. Грав і на сцені Житомирського театру, і у фільмах Одеської кіностудії. Але ще з дитинства звик до колег з порадами не лізти і не заважати працювати – хіба що зовсім небагато підказував. А щодо хвилювання перед зйомками можу сказати, що за весь цей час ні жодних переживань, ні бажання все кинути і втекти у мене ніколи не виникало. Дай Боже, щоб так було й надалі.

Розкажіть про враження і спогади, які залишилися після зйомок у фільмі.

Володимир: У мене враження від зйомок, загалом, як мій перший секс – було швидко і смішно. Для мене зйомки проходили всього за один день – а точніше, 25 знімальних годин, в цьому літаку, в аеропорту "Жуляни". Це режимний об'єкт, тому ми дві години заходили, дві виходили. Якби у мене була клаустрофобія, я б, напевно, не витримав – тому що ти весь час, весь день знаходишся в літаку. А ще там було дуже холодно – я сиджу в безрукавці, мерзну, але при цьому потрібно робити вигляд, що ми летимо в теплий Вегас!

Михайло: У мене враження виключно позитивні – це ж комедія, тому атмосфера на знімальному майданчику була відповідна. Суцільна веселуха!

Що можете сказати про виконавців головних ролей – Марину Дьяконенко і Микиту Бичкова-Андрієвського? Судячи з трейлерів, їх статус протягом фільму зміниться від конкурентів до чогось ближчого і романтичного. Чи була між героями хімія?

Михайло: Слухайте, ну давайте відверто – це ж романтична комедія, всі розуміють, що між героями повинна бути іскра. І вона однозначно була. Але і Микита, і Марина великі профі і хороші актори, тому не візьмуся стверджувати, була це просто хороша гра чи ні.

Володимир: З Мариною і Микитою було дуже приємно працювати і взаємодіяти – мені знадобилося кілька дублів, щоб все сказати правильно і не забути текст, а ці двоє відразу чітко, зрозуміло і кльово відпрацювали. Коротше, одне задоволення – із задоволенням знімуся разом з ними ще!

Що запам'яталося зі зйомок, чи були якісь дивні, незвичайні або смішні ситуації?

Володимир: Для мене, як для людини з телебачення, найбільш незвичайним було те, наскільки суттєво зйомки фільму відрізняються від зйомок в телешоу. На телебаченні все крутиться навколо ведучого, ти по суті приходиш на готовий знімальний майданчик і майже відразу працюєш. А з кіно все по-іншому – ти дві години чекаєш, поки облаштують локацію, виставлять всю апаратуру, світло, все перевірять, щоб потім всього за три хвилини відзняти свою частину ролі. А смішна ситуація була, коли я мало не перевернув літак носом вниз. На зйомках нам допомагав справжній пілот, який повинен був забезпечити реалістичність роботи капітана літака, щоб ніхто, дивлячись фільм, не подумав, що я зовсім придурок. Тому фрази "Туди не можна!", "Туди не став!", "Цього не роби" я почув дуже багато разів. Проте я смикнув якусь ручку, яка (як з'ясувалося) могла чи то закрити шасі, чи то запустити двигуни! І якби не наш сміливий пілот, який вчасно мене зупинив, закінчувати зйомку довелося б у перевернутому догори дригом літаку! Коротше, якщо ви коли-небудь будете зніматися в кіно, просто нічого не натискайте!

Але якщо серйозно, побувати в кабіні пілота – моя давня дитяча мрія. І ось у маленького хлопчика в 35 років вона нарешті здійснилася.

Михайло: Я найбільше взаємодіяв під час зйомок з головними героями – Микитою і Мариною, а також з Вадимом Галигіним. Можу сказати, що Галигін – це одна суцільна кумедна ситуація, під час наших спільних сцен і в перервах ми дуже насміялися і нажартувалися.

Михайле, які творчі плани на найближче майбутнє після виходу фільму? Чи є цікаві театральні або кінопроекти, про які можете розповісти?

Я тільки-но потрапив у новий театр, про плани в якому поки боюся що-небудь говорити – я забобонний. Але щодо кіно, то зараз повинні вийти проекти у двох Великих Саш: Березаня і Кирієнко. Думаю, з ними все буде відмінно, сподіваюся, глядачі прийдуть і все побачать на власні очі.

Володимире, чи плануєте продовжувати грати у великому кіно? Що в акторській діяльності подобається найбільше?

Не буду кривити душею – зніматися в кіно дуже сподобалося! Уже є пропозиція наступного року знятися у великому кіно, де я буду виконувати головну роль. Тому стежте за новинами! Подобається в кіно, що працює велика і дуже професійна команда. Незважаючи на те що я не актор, автори прислухалися до того, як я хотів підлаштувати під себе знімальний процес, і з розумінням поставилися до моєї "самодіяльності" – у фільмі є кілька моментів, яких не було в сценарії. А взагалі, найбільше подобається те, що ти перетворюєшся в інших людей, інших героїв, ти можеш бути ким завгодно. Це дуже надихає. Я дивився трейлер на великому екрані, це дуже незвично, але й дуже приємно, коли глядачі реагують на тебе на великому екрані кінотеатру. Для мене, хлопчика з Умані, це все перетворюється в якусь красиву казку.

Як ви вважаєте, яка ідеальна формула для подальшого розвитку і популяризації українського кіно? Які кроки необхідно зробити, щоб наші фільми номінувалися на "Оскар" і могли конкурувати в прокаті з голлівудськими блокбастерами?

Михайло: Ой, я не аналітик, але мені здається, що зараз найголовніше – брати кількістю. Знімати, дивитися на результат, робити висновки і продовжувати знімати. Наше кіно нарешті розвивається і стає популярним, тому зупинятися не можна!

Володимир: Це філософське питання. Я поки актор-початківець, але вважаю, що орієнтуватися на "Оскар" і на Голлівуд вже не варто. Є стрімінгові сервіси типу Netflix, і дуже багато локальних компаній і іменитих акторів перейшли саме туди. Україна "експортує" в світ дуже багато талановитих людей, і ми можемо продовжувати в тому ж дусі. У нас просто нереальна кількість талановитих режисерів, сценаристів, акторів, тому це питання часу.

Але не потрібно забувати і про підтримку вітчизняного кінематографа з боку держави – радий, що останнім часом в цьому напрямку все активно розвивається. Навіть три роки тому, згадайте, великі українські фільми, які виходили протягом року, можна було перерахувати по пальцях однієї руки. А тепер у нас майже кожен місяць нові релізи! І це дуже круто.