Рецензія на фільм Зоряні війни: Скайвокер. Сходження

Сьогодні в прокат виходить завершальний епізод головної космічної саги. Ми вже подивилися останню битву та діляться враженнями.

Ворог перемагає, переконуючи нас, що ми роз’єднані.

Сюжет

Дев’ятий епізод найвідомішої космічної саги завершує поточну фазу франшизи та усю історію Скайвокерів. Дія Зоряних війн: Скайвокер. Сходження відбувається через рік після подій минулого епізоду.

Повстанці перегруповуються, щоб знову чинити відчайдушний опір Верховному Порядку – правонаступнику Галактичної Імперії. А молода дівчина-джедай Рей і її супротивник Кайло Рен шукають Палпатіна – темного лорда ситхів, котрий переховується в незвіданих закутках космосу та підтримує Верховний Порядок.

Причому мета пошуків у головних героїв різна, тож сутичка ледь не останніх володарів сили в галактиці неминуча.

Режисерська робота

У режисерському кріслі знову опинився Дж. Дж. Абрамс. Про це було відомо давно, адже після зйомок сьомого епізоду Пробудження сили він одразу взявся за роботу над дев’ятим епізодом про сходженням Скайвокера. Просто конвеєр студії Disney працює настільки швидко та масово, що фільми нашаровуються один на одного.

Абрамс впорався із завданням професійно. У Зоряних війнах: Скайвокер. Сходження є усі ключові елементи, що зробили серію настільки успішною. Різноманітні планети з яскравою фауною, колоритні персонажі, партизанські вилазки, перегони на спідерах, космічні баталії та двобої на світлових мечах – кожному фанату свій пряник.

 Єдине, з чим режисер переборщив – це світлові ефекти. Тут стільки темних сцен зі спалахами – дякуємо Палпатіну – що довелося навіть дисклеймер вставляти для людей з фоточутливою епілепсією.

Актори

Головну героїню Рей вкотре зіграла Дейзі Рідлі. І впоралася з роллю прекрасно. Її персонаж нарешті оволодів силою на повну, тож очікуйте вже не якесь дівчисько зі звалища, а могутнього джедая, здатного запускати блискавки з пальців.

Проте проблеми із вірою в себе вона не позбулась. Дівчина настільки боїться перейти на темний бік, що навіть не хоче прийняти від Леї Органи світловий меч.

Перетнути межу між добром і злом Рей підштовхує Кайло Рен, що звався Беном і носив горде прізвище Соло, поки не прикінчив власного батька у виконанні Гаррісона Форда.

Зіграний Адамом Драйвером персонаж вже не виглядає безпомічним, як два фільми тому, тепер це наймогутніший ватажок в армії Верховного Порядку. Але володарювання галактикою його хвилює не так сильно, як сімейні негаразди. Вбивши свого батька і сумно поглядаючи на понівечений шолом діда – Дарта Вейдера – єдину надію на щастя він вбачає у тому, аби переконати сестру перейти на темний бік сили. До кінця зрозуміти мотивацію Кайло Рена зможе хіба дідусь Фрейд.

Номінант минулорічного Оскара Драйвер разом з Дейзі Рідлі є чи не єдиним акторським надбанням фільму. У Сходженні Скайвокера лише їх таланти дозволили хоч якось придати сенсу душевним мукам персонажів.

У стрічці вистачає й старих героїв, що насправді можуть вважатися повноправним фан-сервісом. Щоб не спойлерити, варто згадати лише генерала Лею Органу у виконанні Керрі Фішер. Актриса померла у 2016 році, і, спочатку, за актуальною голлівудською тенденцією для фільму хотіли зробити її цифрову копію. Проте згодом від ідеї відмовилися і використали архівні зйомки, які не увійшли до минулих частин серії.

Враження

Фільм Зоряні війни: Скайвокер. Сходження вийшов цілком передбачуваним продовженням саги. Автори, звичайно, називають його завершенням і мають на це право. Історія Рей та Кайло Рена отримала свій логічний і, що не менш важливо, епічний фінал. Так само, як і деякі старі персонажі, вони тепер з’являтимуться максимум для фан-сервісу.

Зоряні війни часто називають космічною оперою. А в опері ти не розраховуєш на новий сюжет, радше чекаєш авторського викладення відомої історії.

Ще до фінальних титрів стає зрозуміло, що наступні частини з’являться. Поціновувачі дуелей на світлових мечах та космічних боїв можуть бути спокійні, Disney нізащо не відмовиться від культової франшизи.

Зате боси студії пообіцяли випускати фільми не щороку. Тож головне питання тепер полягає у тому, чи використають сценаристи додатковий час, щоб вигадати для далекої-далекої галактики новий сюжет. Бо нам уже вкотре продають історію про страх перед відповідальністю і різницю між дружньою демократією та ієрархічною тиранією. При цьому загорнувши це все в обгортку із Санта-Барбари.