"Минулої ночі в Сохо": Жах з паралельного часу

З моменту скандалу з Гарві Вайнштейном пройшло чотири роки, і до прокату почали добиратися проекти, які так чи інакше виникли або були запущені в роботу на уламках кар'єри колись могутнього, а тепер ненависного всіма продюсера, який виявився секс-хижаком. Зовсім нещодавно ми бачили, як Метт Деймон і Бен Аффлек, котрим Вайнштейн відкрив ворота до Голлівуду, дали голос збезчещеній дружині. Тепер, саме під Гелловін, до прокату дістався винахідливий горрор Едгара Райта "Минулої ночі у Сохо". У ньому він і як сценарист, і як режисер досліджує вже не просто руйнівні наслідки насильства для жіночої психіки, але насильство, як колективну травму всіх жінок.

Про що фільм
Юна фанатка моди Еллі Тернер, вихована бабусею в британській провінції, вступає до Лондонського коледжу моди. Але у дівчини є досить дивні, як для сучасного тінейджера риси характеру: перед компанією вона віддає перевагу самотности, перед сучасною культурою – музиці та моді шістдесятих, а до всього ще й володіє даром бачити матір, що наклала на себе руки, в дзеркалах навколо.

Спочатку Еллі поселяється в гуртожитку коледжу, але нескінченні тусовки однокурсників не підходять їй. Тому вона вирішує зняти кімнату в мансарді у милої бабусі. У першу ж ніч дівчина починає бачити колишню власницю цього милого куточка – красуню Сенді, яка в шістдесяті жила тут, коли намагалася побудувати кар'єру співачки. Спочатку історія Сенді захоплює Еллі, і вона намагається якомога глибше проникнути в життя дівчини з минулого. Але пізніше виявляється, що воно було далеко не тією блискучою картинкою, яким здалася спочатку. І Еллі доводиться ризикнути своїм психічним здоров'ям, щоби нарешті розставити в цій заплутаній і по-своєму трагічній історії всі крапки над i.

Плюси
Едгар Райт умовив знятися у своїй роботі двох, певно, найперспективніших актрис покоління двадцятирічних, які уже досить педантично підходять до вибору проектів. Скромницю Еллі зіграла новозеландка Томасін Маккензі, що блиснула у Тайки Вайтіті в неповторному "Кролику Джоджо". А роль Сенді режисер віддав Ані Тейлор-Джой, яка до своїх 25 років встигла стати "Відкриттям року" на Каннському кінофестивалі-2015, а також завоювати "Золотий глобус" і Премію Гільдії кіноакторів США за роль у "Ферзевому Гамбіті" ("Ході королеви"). Весь інший каст, включно із Дайаною Рігг (Оленна Тірелл в "Грі престолів") і Меттом Сміттом ("Доктор Хто") створював цій парі лише фон. Хай пробачить нас кумир покоління Зендея, поки вона не показала нічого схожого на роботу Маккензі і Тейлор-Джой у цьому фільмі.

Попри те, що актриси безпосередньо майже не взаємодіють в кадрі, Райт вибудовує хімію між ними за допомогою складного монтажу. Сцени, в яких Еллі і Сенді існують немовби паралельно, спочатку дивовижно прикрашають фільм, а потім нагнітають напругу. При цьому Маккензі і Тейлор-Джой блискуче відіграють своїх героїнь. А остання ще й демонструє вокальні навички.

Едгара Райта встигли полюбити за його дивні, але при цьому оригінальні комедії із Саймоном Пеггом на кшталт "Крутих фараонів" і "Зомбі на ім'я Шон". Особливістю почерку режисера є його специфічне почуття гумору і вміння замішувати історії з мало поєднуваних інгредієнтів. Ось і цілком виразний горрор "Минулої ночі у Сохо" він заварив на чістісінькому ретрогламурі, що досить нетипово для жанру. І не забув присмачити його парою фірмових несподіваних жартів.

Своєю картиною режисер досліджує тему експлуатації жінок, насильства у відповідь на насильство, а також колективної травми. Щоб ясніше був авторський тон, натовпи чоловіків, що ображали Сенді, він представляє у вигляді безликих, бездушних і безсовісних зомбі, яким у певний момент вистачає нахабства просити про допомогу. Втім, і сама дівчина у нього теж далеко не некривдна овечка. Однак вона може розраховувати на милосердя і прощення, але тільки від іншої жінки, яка по-справжньому здатна її зрозуміти. Посил режисера цілком зрозумілий – він очевидно закликає до взаємної поваги і сестринства, при цьому показуючи нове покоління чоловіків, як не таким, як раніші. Райт залишається оптимістом.

Крім музики, з якою режисер традиційно працює блискуче, "Минулої ночі у Сохо" здорово жонглює модними стилями. По мірі того, як Еллі глибше проникає в історію Сенді, її зовнішність еволюціонує від образу тендітної, жіночної і беззахисної дівчини шістдесятих, до героїнового шику дев'яностих. І назад. Режисер підкреслює повні жаху зелені очі Томасін Маккензі темним макіяжем і чорним вбранням, хоча все навколо сповнене кольору. Такий контраст виглядає досить ефектно.

Мінуси
Головний недолік картини – невиразний фінал. Така насичена історія обривається занадто несподівано. І ну аж надто оптимістично. Зрозуміло, що Голлівуд вимагає гепі-ендів, але тут він якийсь ну дуже вже гепі. Здається, що розв'язку вирвали з м'ясом, залишивши глядача дещо розгубленим. І мова не про відкритий фінал, мова про справжній провал в сюжеті без будь-яких містків між подіями.

У фільмі є кілька твістів. Як мінімум один з них дуже хороший – підготовлений і обґрунтований, але спритно відведений від уваги глядача. Але є й досить очевидні ходи, які можуть змазати враження від кульмінації.

На деякі сюжетні лінії Райт відверто забиває. Наприклад, на конфлікт Еллі зі стервозними однокурсницями. Спочатку він підводить глядача до того, що тут може виникнути додаткова колізія, котра закрутить події ще сильніше, але в підсумку ця лінія виявляється всього лише філером, який сміливо можна було вирізати з кіно. Воно від цього нічого б не втратило.

Висновок
Якщо ви шукаєте на цей Гелловін по-справжньому нетривіальний хоррор, що не складається трохи більше, ніж повністю з банальних казочок про потойбічне і шаблонних скримерів, то "Минулої ночі у Сохо" стане чудовим вибором. Фільм візуально дуже красивий, винахідливо змонтований і геть недурний. До того ж це сильна спільна робота двох висхідних зірок Голлівуду, за якими безперечно варто стежити більш уважно. І останній фільм Дайани Рігг.