Кращі українські фільми останніх десяти років

Щороку, у другу суботу вересня, відзначають День українського кіно. Свято започаткували після президентського указу від 1996 року. Цьогоріч воно припало на 12 вересня.

За майже чверть століття від дня заснування професійного свята, наше кіно подолало тернистий шлях від незвіданості до присутності на найпрестижніших кінофестивалях світу та номінації від американської Кіноакадемії на нагороду Оскар.

Плем’я
Режисер: Мирослав Слабошпицький
Саме ця стрічка мала би висуватися від України на нагороду Оскар у номінації Найкращий фільм іноземною мовою. Картина Слабошпицького мала всі шанси не лише увійти до шорт-ліста, але й замахнутися на статуетку. Втім, оскарівський комітет України обрав на висування пафосну роботу Поводир режисера Саніна.

Плем’я стало другою стрічкою від України після Щастя мого, що потрапила до конкурсу кінофестивалю у Каннах, але першою, що взяла аж три призи. Стрічка є найбільш титулованою серед всіх українських фільмів, а видання The Rolling Stone поставило Плем’я до списку десяти найкращих стрічок останніх десяти років.

Ідея повноцінного звукового кіно про глухонімих, з їхньою мовою та без жодного слова – це безперечно шедевр не лише українського, але й світового кіно.

Зима у вогні
Режисер: Євген Афінієвський
Світова прем’єра документальної стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі у 2015 році, а на фестивалі у Торонто отримала приз глядацьких симпатій серед документальних фільмів.

Та найбільшим досягненням фільму, мабуть, є потрапляння до шорт-ліста Оскару у категорії Найкращий документальний фільм.

Картина показує 93-денний період зими 2013-2014, змальовуючи події української Революції гідності. До стрічки увійшли: інтерв’ю з протестувальниками, записи з місця подій та великомасштабний погляд на конфлікт.

Дике поле
Режисер: Ярослав Лодигін
Екранізація роману Ворошиловград Сергія Жадана видалася досить успішною, враховуючи дебют на режисерському містку Лодигіна. Авторам стрічки вдалося передати атмосферу сходу України – як візуально, так і в діалогах.

У фільмі немає шаблонного гумору, але є одвічна проблема українського кіно – сирий сценарій.

Стрічка була показана на фестивалі Темні ночі у Таллінні та у Клівленді.

Мої думки тихі
Режисер: Антоніо Лукіч
Дебютна робота Лукіча стала своєрідною сенсацією в українському кіно. На кінофестивалі у Карлових Варах у секції East of West 54-го стрічка отримала Спеціальну нагороду журі та приз глядацьких симпатії та нагороду FIPRESI на Одеському кінофестивалі.

Також картина відібрана до основної конкурсної програми Пекінського міжнародного кінофестивалю – Beijing International Film Festival (BJIFF) у 2020 році.

В основі сюжету – історія звукорежисера, який вирушає у мандрівку зі своєю мамою, під час якої має записати звуки пташок та тварин. Тому на героїв очікує чимало кумедних пригод, від яких неможливо втримати сміх.

Вулкан
Режисер: Роман Бондарчук
Поки найліпше українським режисерам вдається знімати артхаусне кіно, як от, наприклад, драма з елементами комедії під назвою Вулкан.

Світова прем’єра фільму відбулася у 2018 році у Карлових Варах. Цікаво, що видання The Hollywood Reporter помітило у фільмі “нотки похмурого абсурдизму Девіда Лінча, а також деякі приємні карнавальні інтерлюдії, що нагадують Федеріко Фелліні, Еміра Кустуріцу та навіть Веса Андерсона”.

Фільм розповідає про перекладача ОБСЄ Лукаса, який у складі моніторингової місії вирушає на кордон з Кримом та за дивних збігів обставин залишається сам у маленькому містечку на півдні України.

На щастя, список із хорошого українського кіно можна продовжувати і продовжувати – це і картини режисера Сергія Лозниці – Донбас та Лагідна, дебютна робота Нарімана Алієва Додому, фільм-мюзикл режисера Олени Дем’яненко Гуцулка Ксеня, Черкаси від Тимура Ященка, фільм Забуті Дар’ї Оніщенко тощо.