Кролик Джоджо: нам сказали вас ненавидіти

Фільм Кролик Джоджо – це сатирична комедія про маленького німецького хлопчика в роки Другої світової війни. Йоганес Бецлер, або просто Джоджо, живе в невеликому містечку разом з матір’ю і мріє про те, як Німеччина виграє війну, а його татко, від якого лишився лише мундир, повернеться додому.

Джоджо не сидить без діла, а навчається у наймолодшому крилі гітлерюгенду – Дойчес Юнгфольк. Хлопчик свято вірить в ідеали нацизму, його кімната обклеєна плакатами Гітлера, більше того – Адольф став його уявним другом.

Разом вони ненавидять євреїв, котрі, як відомо, мають роги, а замість шкіри в них луска. Та все змінюється, коли хлопчина стикається з єврейською дівчиною, що переховується на горищі його будинку.

Режисерська робота

Сценаристом та режисером Кролика Джоджо виступив Тайка Вайтіті, якого ви можете знати за крутою комедійною франшизою про вампірів Чим ми займаємося в тінях.

Кролик Джоджо заснований на книзі Крістіни Люненс Заґратовані небеса, і за адаптацію цієї історії Тайку номіновано на Оскар. Взагалі-то сценарій він написав ще у 2011 році, але потім роками поневірявся студіями, котрі не бралися за кіно з Гітлером у ролі уявного друга головного героя.

На наше з вами щастя Fox Searchlight Pictures повірили в автора й дали зелене світло проекту, і ми отримали стрічку, що претендує на шість Оскарів, зокрема за найкращий фільм.

Тайка скомпонував доволі бадьоре кіно, яке провисає хіба що під кінець, коли градус драми наростає. Тут вистачає і комедійних ситуацій, коли хлопчаків вчать, як бути солдатами Третього рейху, і відсилок до класики кіно, коли перша поява єврейки у домі Джоджо скидається на фільм жахів.

А головною перевагою Кролика Джоджо є, безумовно, діалоги. Чого лишень варта сцена обшуку гестапівцями домівки головного героя? За 1 хвилину нацистське привітання звучить в ній 31 раз, доводячи до абсурду протоколи військових. На таких гіперболах Тайка побудував основні критичні посили фільму.

Актори

Фільм Кролик Джоджо може похизуватися гарним акторським складом. Насамперед, варто відмітити Скарлетт Йоганссон, що зіграла маму головного героя. За цю роль сильної й хороброї жінки актриса отримала номінацію на Оскар. А сам режисер називає своє кіно одою одиноким матерям.

Персонаж Йоганссон виглядає найбільш раціональною людиною у створеному Тайкою театрі фашистського абсурду. Коли син питає маму, що зробили люди, яких повісили на головній площі міста, вона відповідає: Все, що змогли. Такі влучні коментарі персонажів – це та вишенька на торті, яка виправдовує жарти на важкі теми.

Це стосується й персонажів Сема Роквелла та Ребел Вілсон – наставників молодих гітлерюгендівців. Ну кому, окрім неоковирної Вілсон, можна дозволити прив’язати гранату до хлопчика, смикнути чеку й послати його обіймати американських солдатів?

А Роквелл уособлює любов німців до моди. Принаймні Тайка вважає, що в часи Другої світової вони одягалися більш яскраво, ніж прийнято зображувати у кіно.

Головного героя Джоджо зіграв 12-річний Роман Ґріффін Дейвіс. Його персонаж настільки ж милий, наскільки й пасіонарний. Біда лиш в тому, що відданий він нацизму, тому бездумно ретранслює підхоплені ідеї, щоб глядачі побачили в ньому самих себе.

Ти не нацист, Джоджо. Ти десятирічна дитина, яка любить одягатися у кумедну форму та хоче бути частиною клубу.

Апогеєм безглуздя стає уявний друг малого – дурнуватий Адольф Гітлер, якого зіграв сам Тайка Вайтіті. Подейкують, що бачити його в цьому образі воліли боси студії. Сам же Тайка каже, що немає кращої можливості плюнути в обличчя Гітлеру, ніж якщо його зіграє наполовину єврей, наполовину маорі.

Враження

Фільм Кролик Джоджо вийшов чорною комедією, що, жартуючи на межі кощунства, підіймає важливе питання критичного мислення. Як виховати людину, котра має власну голову на плечах, а не бездумно наслідує те, що пропагують та рекламують удавані лідери?

Коли ми віримо у щось, не ставлячи запитань, бо так вважає більшість або про це кажуть авторитетні люди, ми стаємо схожі на головного героя стрічки – блакитноокого наївного 10-річного арійця.

Джоджо сліпо наслідує нацистські ідеї та вірить в рогатих євреїв. Але тільки до того моменту, поки не зустрічає юдейку, яку сам береться розпитувати.

За відсутності татка малий старається поводитися як чоловік. Принаймні він так думає, розмовляючи з жінками зверхньо й у командному тоні, навіть з власною матір’ю. Але тільки до знайомства з дівчиною, яка стає йому за старшу сестру.

Фільм Кролик Джоджо, що, на перший погляд, переступає межу дозволеного, насправді є дорослим виразом авторського обурення тим, як ми з вами ладні проковтнути будь-яку нісенітницю, аби лишень не довелося вмикати голову й намагатися думати. Адже критичне мислення, як і жарти про смерть, можуть дозволити собі лише справді дорослі люди, які ладні самі встановлювати межі, а не ходити по наведеній чужою рукою лінії.