Ексклюзивне інтерв'ю з Іванною Сахно

28 січня в український прокат виходить захопливий і моторошний трилер "Пік страху". Головну роль у стрічці виконала голлівудська актриса українського походження Іванна Сахно. Чим цікавий фільм "Пік страху" та чому Іванна Сахно погодилась на зйомки – читайте в ексклюзивному інтерв'ю.

В українські кінотеатри повертаються гучні прем'єри. З 28 січня у кіно стартує українсько-голлівудський трилер "Пік страху" від київської студії Solar Media Entertainment. Стрічка від режисера Станіслава Капралова та продюсера Сергія Лавренюка знімалася англійською мовою у Грузії в ко-продукції з США та Іспанією, і була продана у 130 країн світу. Велика вдача нетривіального трилера – це ідея Лавренюка запросити саме Іванну Сахно на головну роль.

Тендітна киянка походить із родини кіномитців: мати – режисер та сценарист Галина Кувівчак-Сахно, батько – оператор Анатолій Сахно. Іванна не боїться викликів у своїй кар'єрі та житті, тому впевнено підкорює Голлівуд. Так, у "Піку страху" акторці довелося не тільки зіграти емоційно насичену історію, а й витримати серйозне фізичне навантаження: зйомки на висоті 3000 метрів, вночі на лютому морозі, занурення у крижану воду – все заради мистецтва.

Великий прорив у кар'єрі Іванни Сахно стався у 2018 році, коли на великі екрани вийшли одразу 2 голлівудські стрічки, де актриса зіграла ключові ролі – "Тихоокеанський рубіж: Повстання" та "Шпигун, який мене кинув". У 2019-му акторка також з'явилася у шоу HBO "Меломанка". І коли спілкуєшся з Іванною Сахно, то відчуваєш те, з якою серйозністю та пристрастю вона ставиться до своєї професії.

Перед прем'єрою "Піку страху" ми поговорили з виконавицею головної ролі про її нову стрічку, українське кіно та пандемію у Нью-Йорку, де акторка провела більшу частину минулого року.

Як "Пік страху" з'явився у Вашому житті? Відкрийте таємницю для українських митців, як привернути Вашу увагу до їхніх фільмів?
Одна з найголовніших причин, чому я стала частиною цього фільму – це бажання співпрацювати з талановитими українськими режисерами. Немає таємниці: якщо є цікаве бачення та перспектива хорошого фільму, то залюбки буду шукати можливість для співпраці.

"Пік страху" – це захоплива стрічка в тренді сьогоднішнього дня, адже це справжнісінький жанровий мікс. Коли Ви прочитали сценарій вперше, яка перша характеристика чи асоціація одразу спрацювала для вас?
Для мене, перш за все, це був виклик отримати досвід зйомок в екстремальних природних умовах, так само як і співпрацювати з режисером, який тільки починає свій шлях у кіно.

Українські фільми часто отримують свою порцію критики, коли їх вважають чимось дуже "локальним". У разі Вашого фільму – це ко-продукція України, США та Іспанії, знята англійською мовою. Як Вам здається, фільм буде зрозумілий міжнародному глядачеві через відсутність мовного бар'єру або історія сама по собі носить універсальний характер?
Ця історія має абсолютно універсальний характер, оскільки відчуття страху та інстинкт самозбереження присутні людям з усіх куточків світу.

Українські режисери і продакшени, на мою думку, не повинні боятись мовного бар'єра. Звісно, його відсутність робить продаж продукту дистриб'юторам у світі більш легким, але головним фокусом насамперед має бути автентичність історії, яка ще й буде дійсно цікаво подана – тоді фільм знайде свого глядача.

Пошук таких історій і в моєму випадку – це цілий шлях, і я ним теж іду.

Іванно, Ви граєте у кіно змалку. Скажіть, це була Ваша мрія, чи випадок, який змінив життя?
Це водночас була моя мрія і випадок, який змінив життя. Я виросла на знімальному майданчику, але мої батьки не ставили ціллю зробити з мене актрису, тому я в дитячій академії мистецтв навчалась не на театральному факультеті. Я тоді свідомо вибрала художній.

Батьки мені намагалися показати різнобічність світу: я займалася фігурним катанням, айкідо, математикою, та коли вони мали розмову один з одним і я була поруч – це здебільшого були розмови про знімальний процес.

Розуміння, що я хочу бути частиною кіно прийшло до мене у 8-річному віці, коли вперше побачила фільм "Амелі". Інколи одна мить може перевернути свідомість, і це зі мною трапилось у 8 років.

Ви вже були членкинею у журі українських кінофестивалів – Одеського та "Молодості". Чи можете Ви поділитись своїми враженнями від фестивального руху в Україні?
Фестивалі – це невід'ємна частина розвитку кіно та відкриття нових імен. Україна має дійсно потужний фестивальний рух, яким можна пишатись, так само як і більшістю людей, які його створюють. "Молодість" та Одеський кінофестиваль є абсолютно різними і особливими на своєму шляху у пропагуванні кіномистецтва.

Головна тема минулого року – коронавірус, на жаль, не обійшла Вас стороною. Ви перехворіли на COVID-19 у Нью-Йорку. Чи не могли би Ви поділитися вашою історією і яка атмосфера у "місті, яке ніколи не спить" зараз?
Для мене період пандемії в Нью-Йорку ділиться на 3 частини. Лютий-травень 2020-го – апокаліптичний коронавірусний стан, коли всі хвилювались і нічого не було відомо. Літо 2020-го – обережна ейфорія, коли на вулицях не було туристів. Був відсутній відомий усім трафік, у парках було більше білок, аніж людей. Паралельно проходили протести і складалось враження, що ти знаходишся одночасно в двох симуляціях – одна тиха і спокійна, а друга – наповнена боротьбою за права людей та єдністю. І це все на фоні світової пандемії та медиків, які безперервно боролися за людські життя.

Я провела червень місяць волонтером на роздачі їжі людям, яким вона була необхідна. Зустріла багато людей мого віку, за якими – наше майбутнє.

Третій період – до теперішнього часу. Люди здебільшого сидять вдома, оскільки холодно і кількість кейсів COVID-19 зростає. Проте, звісно, у всіх є бажання повернутися до попереднього життя, паралельно країна переживає політично-транзитний період і плекає надію на потужний ефект вакцини. Схоже на якісний трилер, і я маю надію, що з хепі-ендом для світу. Своїми діями людство створило дивний сценарій.

Не пропустіть "Пік страху" в кінотеатрах з 28 січня!