Що хотів донести Джеймс Кемерон у фільмі "Аватар: Шлях води"

Глядачі чекали на прем’єру фільму "Аватар: Шлях води" 13 років, Джеймс Кемерон, схоже, що все життя. Його неймовірний всесвіт Пандори багатогранний, строкатий і разнобарвний. І, якщо в першій частині ми побачили лісових та степових кланів На’ві, то в другій – ще й водних. Хоча за словами самого Кемерона – це лише невелика частина того, яким є цей всесвіт. Кемерон не потребує презентації ні його самого, ні його фільмів, його не проб’є критика, його фільми – поза часом. Що саме хотів донести Кемерон новим фільмом "Аватар: Шлях води", чи варто його дивитись і яке враження він залишив після перегляду – в огляді.

"Аватар: Шлях води": сюжет
Події "Шляху води" розгортаються через більше ніж 10 років після подій оригінального фільму. Джейк приймає образ свого аватара і очолює народ На’ві разом з Нейтірі, вони виховують своїх дітей і живуть в гармонії з природою. Та на Пандору повертаються люди, які ще швидше і ще агресивніше завойовують планету. Повертається і старий ворог Джейка, тому йому доводиться переховуватись разом із родиною в одному з водних племен, покинувши свою домівку. "Куди б ми не пішли, я знаю, що ця сім’я – наша фортеця", – говорить Джейк. І йому доводиться цю фортецю захищати.

13 років – чому так довго?
Оригінальний фільм вийшов у 2009 році і зробив справжню революцію у кіно: нова свіжа ідея, новітні технології створення світу Пандори, гуманні посили глядачам і "великим людям" і врешті, як результат цієї суміші – фільм став одним із найкасовіших в історії (увійшов у трійку най най).

Спочатку була інформація, що Кемерон планував випустити другу частину у 2014-му році, потім наче у 15-му. Та все затяглося, Кемерон писав одночасно сценарій до другого і третього фільмів. Він навіть спускався у батискафі на дно Маріанського жолоба, щоб зняти документальний фільм та знайти натхнення для створення океанського дна Пандори (що сказати, у нього вийшло). Знімання "Аватара 2" завершились у 2020-му році. До речі, тоді Кемерон заявив, що й знімання "Аватара 3" майже завершено, тому є всі шанси, що наступну частину ми теж скоро побачимо на екранах, навіть 13-ти років чекати не доведеться.

Смішки смішками, але дивовижний всесвіт Пандори, його народ На’ві Кемерон вигадав ще у 90-х роках. Тема завоювання інших світів, гуманне ставлення до природи та вивчення навколишнього світу цікавила усіх митців, та мало хто міг на це зважитись. Він написав перший драфт фільму у 1994 році, а прем’єру планував на 1999-й. Але йому тоді сказали – це безумство! Як це зняти? І довелось чекати, шукати, замовляти нові технології і фільм ми побачили лише у 2009-му.

І ще цікаво, що попри свою популярність, він майже не лишив слідів у попкультурі, типу марвелівських блокбастерів чи "Зоряних воєн". На це у Кемерона теж є відповідь. Мовляв, світ Пандори – величезний, його персонажі – багатогранні і кожен зі своєю історією, тим паче, вийшов тільки один фільм. Усе ще попереду. І взагалі, Кемерон створив свій світ з нуля, надихаючись невеликими розповідями, книгами і своїми фантазіями, а марвеловські фільми знімались за вже відомими коміксами, так само і з "війнами". Тому чекаємо на сиквели, мультиплікаційні серіали, парк розваг.

"Аватар: Шлях води" – головна кінопрем’єра року. Чому?
Все просто – як і з першим фільмом, він не випускав другий, поки не знайшов новий технологічний прорив, щоб сцени у воді і під водою були такими, наче все дійсно під водою, наче це зйомки Дискавері (місцями так і здавалось). І хоч цього року вийшло немало гучних блокбастерів з професійною дорогою графікою ("Чорна Пантера 2", "Чорний Адам") вони значно поступаються в цьому "Аватару 2".

Легко помітити, що багато сцен "Аватара2" показано при 48 кадрах на секунду замість стандартних 24-х. Деякі режисери намагались загравати з таким рішенням, та в основному виходило не дуже ("Геміні", "Гобіт").

Фільм йде трохи більше 3-х годин і це просто занурення в інший світ. Пейзажі, тварини, рослинний світ та й самі на’війці заворожують і невільно починаєш думати: "Яка краса! Невже таке може бути насправді". А потім осмикуєш себе й думаєш, це ж все вигадав чортяка-Кемерон! Підводні сцени заслуговують окремої уваги. Адже майже після кожної такої сцени хотілось встати з місця й крикнути:" Ей, поставте на паузу чи перемотніть назад, я не намилувалась". І це дійсно так, щоб охопити усе, потрібно передивитись фільм не один раз. Усі чудернацьки риби і тварини поведінкою чи зовнішньо нагадують реальних, тому цей світ і здається таким рідним, таким незвичайно-звичайним.

Відсилки до минулих фільмів
Навіть неуважні глядачі можуть помітити відсилки до інших фільмів майстра: "Чужий", "Термінатор" (і не кажіть, що не знали, що саме Кемерон їх зняв), "Титанік", й інших режисерів: "Щелепи" Спілберга, "Володар перснів" Джексона. Та що там фільми, навіть до Шекспірівського "Гамлета"! Кемерон не забуває, що творчість неспинна і однієї історії не буває без іншої. Це змушує захоплюватись.

Антимілітарний маніфест
Ще у першому фільмі Кемерон показав критику постійних війн штатів, які вони вели в інших країнах. Ця тема продовжилась і в другій частині, але вже стосуючись не тільки США, а й усього світу. Кадри/паралелі з Першою і Другою світовою війнами у першому і другому фільмах, кадри/паралелі завоювання/колонізації земель диких племен декількома століттями тому, кадри/паралелі битв, нападів, вбивст – результат жадібності і жорстокості людини, яка бере до рук зброю. Це змушує боятися.

Дивлюсь "Аватар 2", а бачу – Україну
Так, у сучасних реаліях події фільму тригерять відчуття, спогади, переживання. Ми живемо у стані війни, коли росія напала на нашу країну, десятки тисяч сімей були змушені виїхати з країни, тисячі взяли до рук зброю і пішли захищати свої землі, своїх дітей, свої сім’ї. Нападники не жаліють нікого: катують, вбивають, знущаються, руйнують, грабують, а люди – об’єднуються і усіма відомими і невідомими способами наближають перемогу. А на деяких літаючих апаратах загарбників режисер чи навмисно чи ні намалював букву "V". Це я про Україну чи народ На’ві? Дуже все схоже, тільки у нас все ж пальців п’ять. Це змушує пишатись, що українець.

Збереження природи
Усе, що ми маємо – дає нам матінка-природа, а людина усе знищує заради наживи, поживи та… розваги. Якщо не зупинитись у глобальному і дрібних сенсах, на людтство чекають великі проблеми і, можливо, ми повторимо долю героїв фільму. Чого варта найогидніша сцена у фільмі: полювання на китів – Мобі Дік відпочиває (і знову, історично, люди вибивали китів століттями). Це змушує задуматись.

Батьківство і відносини з дітьми
Фільм показує проблеми батьківства і підлітків (навіть, якщо вони На’ві), їхню адаптацію серед незнайомих, їхні пошуки себе у світі і серед інших, їхні страхи стати не тими, ким їх бачать батьки. Акцент змістився з Джейка і Нейтірі на їхніх дітей. Усе це близьке і знайоме. Кемерон писав сценарій, коли й сам переживав кризу батьківства. Хоча деякі сцени і діалоги трошки топорні – загалом усе цілісне й зрозуміле. На хвилиночу, 73 Сігурні Вівер грала підлітка Кірі (тсссс – і їй вдалося). Втрата дитини, переживання цього жінкою-матір’ю, жінкою-воїном, жінкою-дружиною, переживання цього батьком. Це болить. Це змушує боліти.

Сім’я – то фортеця
Поруч із чоловіком воїном/захисником/батьком стає його жінка – дружина/господарка/воїтелька/месниця. Кадри не заради пафосу, а заради глибоко усвідомлення ролі жінки у сучасній сім’ї, суспільстві, битвах. Чого варті сцени, коли дружина вожня водного клану стала поруч з ним у битві… вагітною! Згадайте наших дівчат-захисниць, які вагітними потрапили в полон… Сім’я – єдина фортеця, яка здатна витримати шторми, бурі, війни й негаразди. Це безцінно. Це змушує думати. Це змушує любити.

Замість висновка
Кемерон чи не єдиний режисер, який свідомо рухає технології вперед і знімає. Знімає масштабні, епохальні, революційні історії, у яких є те, що можна описати одним словом – душа.